Собор Різдва Пресвятої Богородиці

Адреса: Вінниця, вул. Івана Богуна, 123/1, 21000

Настоятель: протоєірей Максим Мельничук

Престольне свято: 21 вересня

Контакти: моб. телефон настоятеля храму 097 809 55 77

Теперішній район П’ятничани, а колись невелике село біля Вінниці, виникло ще в XVI столітті. Свою назву воно отримало від прізвища першого власника – Миська П’ятничанського. У селі не було власної церкви, тому близько сорока місцевих жителів відвідували Покровську церкву в Вінниці. А у XVIII столітті постало питання про створення власної церкви.

Завдяки пожертвам парафіян, вже в 1732 році з’явився храм Різдва Пресвятої Богородиці.

Це була дерев’яна тризрубна церква, побудована за правилами стародавнього подільського храмового зодчества. Увінчували церкву цибулеподібні куполи з кованими хрестами.

Недовгий період храм знаходився у власності уніатів.

Після того, як Вінниччина стала частиною імперії, кількість жителів П’ятничан поступово збільшувалася. У зв’язку з цим храм розширюють: облаштовують просторі хори, будують ризницю, притвор і 18-метрову дзвіницю. Церква стала справжньою окрасою П’ятничан.

У другій половині XIX століття граф Генрик Грохольський виділив гроші на будівництво церковно-парафіяльної школи на території П’ятничанського храму.

У цей період, за народними переказами, у церкві сталось чудо — на одній зі стін явився образ Богородиці. Після цього храм став місцем паломництва жителів з різних куточків регіону.

З плином часу церква руйнувалася, а зі зростанням кількості прихожан – вже не могла розмістити всіх охочих всередині. Тому на початку XX століття жителі П’ятничан вирішують побудувати новий цегляний храм. Будують його в мальовничому місці на березі Південного Бугу, недалеко від поромної переправи. Таким чином, відвідувати богослужіння змогли люди, які жили з іншого боку річки.

Досить точних даних стосовно процесу будівництва вже нового храму та освячення його на жаль не відомо. Відомим є лише те, що храм будувала бригада старообрядців, котрими керував німецький інженер. Як припускають дослідники, проектну документацію розробив головний архітектор міста Григорій Артинов. Церква частково зберегла оздоблення старого храму – сюди перенесли старовинний іконостас та ікони. До наших днів вдалося зберегти лише одну з них – Барську ікону Божої Матері.

У 1920-х роках дерев’яна церква зникає. За однією з версій, храм знищила пожежа, за іншою – його розібрали на будматеріали.

Перше богослужіння в новозбудованій церкві відбулось в роки Першої світової війни. 

У 1930-х роках новий храм закрили, а все церковне начиння знищили. У його приміщенні розмістили спочатку зерносховище, а згодом – сільський клуб.

Відновили богослужіння лише в післявоєнний період.

У 1962 р. Було прийнято рішення про закриття у Вінниці кафедрального Спасо-Преображенського собору. У зв’язку з цим на декілька десятиліть кафедральним собором міста стає храм Різдва Пресвятої Богородиці. Сюди зі Спасо-Преображенського собору було перенесено церковну утвар, ікони та іконостас.

У 1970-х храм реконструювали і заново розписали. Центральну частину настінних розписів зайняв образ Богородиці- «Одигітрії». Також в церкві знаходиться особливо цінна Почаївська ікона Божої Матері, мощі святого Георгія Побідоносця, святого Пантелеймона та інших великомучеників.

Зараз церква Різдва Пресвятої Богородиці є одним з найбільших храмів Вінниці.

У якості правлячих архієреїв Вінницької єпархії тут здійснювали своє служіння архієпископ Аліпій (Хотовицький) та митрополит Агафангел (Саввін). Завдяки старанням митрополита Агафангела у храмі було зроблено капітальний ремонт. Поряд з церквою було збудовано багатофункціональний приходський дім. У 80-х роках у храмі було створено преділ на честь святого Іоана Богослова, котрий проіснував тут до 90-х років. У цей час собор стає центром духовного життя міста.

Щоб дістатись до Собору Різдва Пресвятої Богородиці, можна скористатись маршрутним таксі 8Б «Залізничний вокзал — П’ятничани», або муніципальним автобусом №5 «П’ятничани — вул. Комарова»