Барська ікона Божої Матері

22.06.2023

Вшанування 1 жовтня

Чудотворна ікона Божої Матері «Барська» протягом ось уже 300 років являє чудеса зцілення й милості Божої Матерi до всіх стражденних, які приходять до неї у своїх скорботах та молитвах. Древній переказ оповідає, що з XVII століття цей старовинний образ перебував на Поділлі в Барському чоловічому православному монастирі, зведеному в дрімучому лісі. Святиня зберігалася тут у дерев’яному храмі до того моменту, поки монастир не був зруйнований і розорений поляками.

В XVIII столітті уніатські ченці відродили монастир у самому місті Барі. Про те, що ікона перебувала тут, свідчить літопис Барського чоловічого монастиря за 1723 рік. В описі розповідається, що в головному вівтарі стоїть в особливій ніші під срібнопозолоченою ризою ікона Богоматері, Котра тримає на руках Дитину Христа. У народі вона називалася образом Пресвятої Покрови. Живопис на іконі старий, візантійського письма, колір ликiв охристо-коричневий, одіяння темно-блакитного кольору. Лики Спасителя й Божої Матері мають строгий вираз, над ними — срiбнi корони й променисте сяйво, прикрашене дванадцятьома зірками.

В 1837 році Барський уніатський монастир став православним.

Перейменування Барського монастиря з чоловiчого в жіночий відбулося згідно постанови Священного Синоду, затвердженому 20 червня 1881 року — у зв’язку з тим, що в Подільській єпархії дев’ять чоловічих монастирiв, в котрих проживає 113 насельників, i лише два — жіночі з 119 черницями та послушницями; крім того, є чимало тих, хто бажає вступити до цих монастирів, проте через брак місць зробити цього не може. Внаслідок даної синодальної постанови, насельники цієї обителі були переміщені по іншим чоловічим монастирям, а в Бар переведенi: скарбниця Браїлівського монастиря монахиня Мелітина, в званні настоятельниці Барського монастиря, а на посаду скарбниці монахиня Лiдiя; сюди ж були переведені монахині: Магдалина, Досiфея, Аркадія, Клавдія, Анісія, Раїса, а також п’ять послушниць; для проведення богослужінь при монастирі відкрито притч зі священика та двох псаломщиків. 20 вересня 1881 року відбулася передача цього монастиря в присутності священника м. Бар о. Іоана Корчинського, при чому вся готівка склала 46 рублів 49 копійок.

Про харчування насельниць на перших порах потурбувалися в тому ж Браїлівському монастирі: було виділено в нову жіночу обитель досвідчених, старанних та благочестивих трудівниць і наставників в житті духовному. Для утримання тих, хто переселився до Барської обителі, настоятельниця Браїлівського монастиря ігуменя Паладія передала кілька четвертин хліба, борошно, крупу та частину городини, пообіцявши й надалі забезпечувати їх всім необхідним до того часу, поки барські насельниці не зможуть забезпечувати себе самостійно. Крім того, Браїлівська ігуменя благословила пару коней з возом, дійну корову з телям, а також пожертвувала близько 40 рублів готівкою. Так, по милості Божій, задоволено було на перших порах невідкладні потреби по утриманню насельниць цієї обителі.

Для поліпшення існуючих споруд, в тому ж році, за клопотанням благочинного монастирів архімандрита Євменія, монахиням було видано дві прохальні книги для обліку добровільних пожертв на ремонт приміщень. Зібраних коштів вистачило не тільки для ремонту, а й для зве дення нових споруд.

Через піввіку на згадку про те, що Барський уніатський монастир став православним, Священним Синодом було встановлено особливе шанування Барської ікони Божої Матері 1/14 жовтня — у день святкування Покрова Пресвятої Богородиці.

14 жовтня 1921 року ігуменею Софією (Рачинською) було складено акафіст Пресвятій Бо городиці в честь Барського чудотворного образу. Сповнені любові слова до Матері Божої заспокоюють душу, наповнюють серця вірою та надією кожного, хто прагне наслідувати Царство Небесне.

У монастир приходило безліч прочан, особливо в храмове свято Покрова Божої Матері. Монастирський священник на прохання паломників читав акафіст Пресвятій Богородиці до чудотворного образу. Нерідкі приклади, коли не тільки православні, але й iнославні католики й лютерани просили служити молебні перед Барською іконою Богоматері.

3 багатьох чудесних благодатних знамень Барського чудотворного образу, що збереглися з минулих сторіч у монастирському літописі, від значимо зцілення, що було в 1885 році. Онучка священника м. Бару страждала тяжкою нервовою хворобою. Рідні хворої зверталися до різних докторів, але їхнє лікування й поради не давали результатів. І тільки, коли відслужили молебень про здоров’я перед іконою Барської Богоматері від недуги не залишилося й сліду.

Цей же літопис описує інший випадок благодатного зцілення від святої ікони. Один селянин привіз у монастир сина п’ятнадцяти років, хворого нервовим розладом. Після молебню отрок заспокоївся й цілком здоровим виїхав додому, що засвідчив його батько, котрий повернувся в монастир, щоб піднести вдячні молитви.

Після численних зцілень і чудесної допомоги по молитві до Богоматері Барської багато храмiв i монастирів стали писати копії з шанованого образу.

На початку 60-х років ХХ сторіччя Барський Свято-Покровський, на той час уже жіночий монастир, безбожниками було закрито. Чудотворний образ черницям монастиря вдалося врятувати. Було це так. Чоловік однієї благочестивої жінки працював в партійних та радянських органах. Прийшовши ввечері додому, він розповів, що вночі обитель будуть закривати, а насельниць переведуть до Браїлова. Жінка ду ховно опікувалась у монахинь і добре їх знала. Тому вона швидко зібралася і пішла повідомити страшну новину. Насельниці встигли переда ти ікону благочестивим місцевим жителям. А В 1962 році закрили і Браїловський жіночий монастир. Ігуменя Клавдія, монахині Серафима, Херувима, Амвросія та iнокиня Гавриїла купили півхати у Барі й ікону забрали до себе — сховали її в підпіллі. Під спудом древній образ перебував до 90-х років ХХ століття. Тоді ж вийшла постанова уряду про передання культових споруд віруючим. І хоча барський монастир весь час належав православним, його передали католикам.

Останньою охоронницею чудотворної святині стала матінка Гавриїла. Через поважний вік вона вже не мала сил укривати ікону, тим більше, що жадібні люди намагалися вкрасти у неї древнiй образ i вивезти його за кордон; тому в 1994 році в лютому місяці черниця послала телеграму в село Дачне Одеської області протоієреєві Володимирові Мінаєву. У телеграмі говорилося: «Терміново приїдьте й заберіть ікону на зберігання у свій храм, а коли все затихне, прошу повернути її в монастир, що буде відбудований на честь ікони».

У селищі Дачне древню святиню встановили в окремій кімнаті будинку о. Володимира. Вона перебувала в будинку, ми намагалися не говорити про неї. Але святиню не сховаєш, згадує священник. Спочатку від ікони почало виходити сяйво, потім вона стала пахнути, це помітила наша добра й благочестива парафіянка раба Божа Любов. Пам’ятаю, як вона, прикладаючись до ікони, викрикнула: «Отче, вона ж пахне!» — i з того дня почалося паломництво до святині.

Приходили пішки, приїжджали автобусами, спiвалися псалми й читалися акафісти до Богородиці. Ми на нашім приході проживали пре краснi днi й роки, перебуваючи біля великої святині ікони Божої Матері Барської. Народу приходило усе більше й більше. Двері в будинок, де перебувала ікона, не зачинялися. Відбувалося стільки чудес, що згадати зараз важко. Я дуже жалію про те, що не записував».

Але все-таки деякі випадки зцілень збереглися в пам’яті парафіян Покровського храму. Наприклад, жителька села Дачне, котра страждала сильними болями від злоякісної пухлини, після звертання з молитвою до Пресвятої Богородиці перед Барською іконою, одержала повне видужання. Також зцілилася й мама однієї з парафіянок, яку лікарі вже відмовилися лікувати через її важку хворобу: «Я побачила дивний лик Богородиці, він був надзвичайно строгий і навіть суворий. Мені стало страшно, і я хотіла піти, але після прочитання акафісту, Пресвята Богородиця дивилася з такою ніжністю й любов’ю, що все, чим я була стурбована, було забуто».

В 1999 році прийшов час віддавати ікону Божої Матері в місто Бар.

Древня святиня Поділля була привезена в місто Бар і хресним ходом принесена у Свято-Успенський собор, де її встановили в особливому кіотi бiля іконостасу. Віруючі потягнулися до чудотворного образу, з молитвою прибігаючи до заступництва Цариці Небесної. Заговорили й про зцілення: після читання акафісту Пресвятій Богородиці прозрів сліпий хлопчик; відбувалися й інші чудеса.

У 2002 році митрополит Макарій благословив створити в м. Бар громаду в честь Барської ікони Божої Матері. Невдовзі на окраїні міста почали зводити храм. 1 червня 2010 року тодішній правлячий архієрей, видав указ про передання храму і землю під скит Браїлівського жіночого монастиря (згодом утворено Барський жіночий монастир).

У 2012 році святиня перенесена у Барський жiночий монастир.

12 січня 2023 року, в день загальноєпархіального свята перенесення Барської ікони Божої Матері, старовинний образ, який до цього знаходився в Шаргородському Свято-Миколаївському чоловічому монастирі, був перенесений в свою рідну обитель. Зранку, о восьмій годині віряни зібрались на молебень в Барський Свято-Успенський кафедральной собор, з якого вирушили хресною ходою в жіночий монастир, як і одинадцять років по тому у 2012 році. Незважаючи на сильний мороз та ожеледицю, віряни йшли і несли образ Пречистої до Свого рідного дому — в Барський жіночий монастир.

Поділитись:

Читайте наші новини в Telegram, Viber

Інші новини

Духовенство Хмільницького округу звершили погребіння загиблого воїна-захисника України

22 лютого 2024 року, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Сальниця, духовенство Хмільницького району на чолі з благочинним протоієреєм Олексієм Бачинським звершили чин погребіння загиблого Захисника України — воїна Оверчука Миколи Володимировича, 26 жовтня 1985 року народження, жителя села Сальниця. Воїн Микола Оверчук захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України, загинув біля населеного пункту Колодязі Донецької […]

28.02.2024

Соборне богослужіння в соборі Різдва Пресвятої Богородиці. Ювілей протоієрея Олексія Мельничука

25 лютого 2024 року, у Неділю про митаря і фарисея та день вшанування Іверської ікони Божої Матері, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій звершив Божественну літургію у соборі Різдва Пресвятої Богородиці міста Вінниці, що на Пʼятничанах. За Божественною літургією архіпастирю співслужили секретар єпархіального управління протоієрей Андрій Балан, благочинний першого Вінницького міського благочиння протоієрей Богдан Маліновський, почесний […]

25.02.2024

Архієрей звершив Всенічне бдіння напередодні Неділі про митаря і фарисея

 24 лютого 2024 року, напередодні Неділі про митаря і фарисея та вшанування Іверської ікони Божої Матері, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій звершив Всенічне бдіння в соборі Різдва Пресвятої Богородиці міста Вінниці. Архіпастирю співслужили: почесний настоятель протоієрей Олексій Мельничук, настоятель собору протоієрей Максим Мельничук, клірики храму та гості у священному сані. Нагадаємо, завтра митрополит Варсонофій звершить […]

24.02.2024