Про зцілення двох сліпих і німого біснуватого. Проповідь у Неділю 7-му після П’ятидесятниці

07.08.2021

Проповідь ректора КДАіС єпископа Сільвестра (Стойчева) у Неділю 7-му після П’ятидесятниці. За матеріалами сайт КДАіС.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: 

помилуй нас, Іісусе, сину Давидів! Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. 

І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!

Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.

І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.

 А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій. 

Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого. 

І коли біса було вигнано. Німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи такого не було в Ізраїлі. 

А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського. 

І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, 

проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч в людях.

Євангеліє від Матфея 9:27-35

Сьогоднішнє євангельське читання знову присвячено зціленям, які Господь наш Іісус Христос звершував під час своєї проповіді. І в цьому відносно невеликому євангельському уривку міститься безліч глибоких смислів, які даються нам для повчання.

Отже, в Святому Письмі йдеться про зцілення двох сліпих і німого, який був біснуватий. Два різні випадки, два різних приклади Божественної милості, і тим не менш вони об’єднані в одне оповідання. Сліпота фізична, що виникла в результаті будь-яких хвороб очей, була настільки важкою і частою на Сході того часу. І німий. Не просто той, хто не може говорити, а як уточнює Євангеліст, біснуватий. Іншими словами, його німота мала характер не фізичного або психологічного змісту, а духовного.

Фізичні, і душевні, і духовні хвороби мають своїм джерелом одне і теж — тлінність людської природи.

Тління (φθορά) — стан повільного розпаду, руйнування, руху від існування до неіснування, яке ми, всі нащадки прабатьків, успадкували від них: «народившись від Адама, ми уподібнилися йому, успадкувавши тління» — говорить прп. Іоанн Дамаскін. І проблема існування різноманітного зла в світі відповідно до християнського вчення пояснюється саме великою всепоглинаючою владою тління.

У стані тління, як руйнування і поступового позбавлення життя, живі істоти готові на все, щоб зупинити цей процес. Таким чином, породжується ланцюжок боротьби за існування — поїдання одних іншими. Як чудово висловив це один з поетів, сказавши: «Так ось вони, нічні голоси! Так ось про що шумлять в темряві води, про що, вдихаючи, шепочуться ліси! Над садом йшов сумний шерех тисячі смертей. Природа, що обернулася пеклом, Свої справи вершила без задумів. Жук їв траву, жука клював птах, тхір пив мозок з пташиної голови, і страхом перекошені особи нічних істот дивилися з трави. Природи віковічна давильня з’єднувала смерть і буття в один клубок ». Тління перетворює життя у виживання. І ось в такому стані всемогутньої влади тління людина потрапляє в різноманітний стан фізичної або духовної немочі. Сила нечистих духів, як і сила хвороб, можлива саме тому, що людина в пастці тління наче стає тонкішою і стає відкритою для духовного і фізичного знищення.

Отже, все розмаїття наших немочей так чи інакше виростає на корені тління — цього прокляття людської природи. І ніхто не може нас зцілити і спасти, крім Спасителя світу Господа Іісуса Христа. І ось ці два чуда, про які ми тільки що чули, об’єднуються в одне оповідання щоб показати, що Христос подає віруючим в Нього визволення про тління, вираженого в фізичних та в душевних хворобах і недугах.

Сліпі, як каже Євангеліст, почувши, що йде Христос стали кричати: «помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!» (Мф. 9:27). Звідки, запитаємо ми, сліпі знали, що йде Іісус, якщо вони не бачать? Пояснення цьому можна знайти в попередньому диві, опис якого подається на рядки вище у цій главі. Йдеться про воскресіння померлої дочки начальника синагоги. Тому, без сумніву, коли Господь воскресив померлу дівчину, народ став вихваляти і прославляти Його, а чутка про це полинула на вулицю, і всі тільки про це говорили. І, звичайно ж, ці двоє сліпих чули про це чудо і, судячи з усього, коли Господь йшов, за Ним йшов великий натовп. І тому сліпі, як би пішли на слух, і щоб привернути увагу Христа, починають кричати: «Сину Давидів, помилуй нас!»

Цікаве саме звернення до Іісуса Христа: «Сину Давидів». З одного боку, таке найменування — вказівка на походження від царя Давида; але з іншого, — вже стародавні старозавітні великі пророки говорять про Месію як сина Давида. І тому «Сину Давидів» — не просто вказівка на походження від царя Давида — це Месіанський титул. Тобто сліпі, звертаючись до Христа Месіанським титулом, показують свою віру в Нього саме як в Месію.

Христос не відразу зцілює сліпих. Навіть більше, Святе Письмо уточнює, що вони йшли за Ним в будинок. Чому так? Чому Господь не відразу повернувся і зцілив їх? Святитель Іоанн Златоуст дає таке пояснення, що Христос не хотів слави. Якби Він зцілив сліпих відразу як почув їх крик, то численний натовп був би свідком цього чуда. І чудо стало б для натовпу, і в натовпі. Під час Свого земного життя Христос не хоче слави, Христос ухиляється від прославлення, Христос хоче зцілювати і допомагати людям, але Христос не хоче слави і шани від людей, тому що це б суперечило тому образу, в якому Він втілився (Флп. 2:7). Слава Сина проявиться не в людській похвалі, а в стражданні і воскресінні (див. Ін. 12-13 гл.).

Христос, зцілюючи сліпих каже: «пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався» (Мф. 9:30). Як не схоже це на звичне світу бажання слави, шанування, вихваляння! Який образ в цих словах всім нам, які іменують себе християнами!

Перед тим як зробити диво Господь запитує у незрячих: «чи віруєте, що Я можу це зробити?» (Мф. 9:28). Навіщо це питання? Невже недостатньо ясно, що вони вірують? Хіба вони не кричали: «помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!»? Хіба не йшли вони крізь натовп, на дотик пробираючись в будинок слідом за Іісусом, і тим самим вже показали свою віру в Нього? Господь питає їх тому, що віра — це обов’язкова умова, за якою Бог відкриває Себе в чудесах. Святитель Феофан Затворник каже, що віра є як би приймачем благодаті. В силу цього Господь завжди запитує про віру, тих хто просить Його про диво. Засвідчивши віру в Христа, сліпі отримали по вірі своїй — стали зрячими.

Слідом за тим, Євангеліст відразу оповідає про наступне диво: «Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого» (Мф. 9:32). У Святому Письмі ми не одноразово читаємо про біснуватих, але в цьому випадку йдеться про німого-біснуватого. Тобто німота людини — є проявом його одержимості нечистим духом. Чому нечиста сила, яка взяла під контроль людини, позбавляє його, наприклад, можливості говорити, як в цьому випадку? Тому що біс хоче забрати в людини можливість користуватися тими органами почуттів, якими людина може прославити Бога. Біс позбавляє людину можливості говорити, тому що вустами людина може прославити Бога, а очами може побачити красу Божого світу, а вухами почути добре слово. Біс показує свій контроль над людиною тим, що не дає можливості людині цими органами почуттів в повній мірі скористатися, для споглядання краси Божого світу, для слухання істини, і для прославлення в молитві і прославленні свого Творця.

Брати і сестри! Читаючи в даному Євангельському уривку слова сліпців, які про прозріли, «і відкрилися очі їхні» (Мф. 9:30), мимоволі спливає в пам’яті практично дослівний вираз з книги Буття: «І відкрилися очі у них обох, і пізнали, що нагі» (Бут. 3:7). Всі ви знаєте, що ці слова говорять про гріхопадіння прабатьків Адама і Єви. І та нагота, яку вони усвідомили, має відношення, перш за все, до наготи духовної, до усвідомлення втрати повноцінності буття. І ось ці два тексти: євангельський і старозавітний, звучать практично однаково, говорять про діаметрально протилежні стани. Адам і Єва, маючи здоровий фізичний і духовний зір, позбавилися останнього через гріхопадіння. І хоча Святе Письмо каже, що відкрилися у них очі, насправді відкрилися вони для осягнення результату свого гріхопадіння, і закрилися для бачення світу духовного. Адам і Єва повірили дияволу і тому втратили духовний зір. А Іісус Христос повертає втрачений фізичний зір, тому що сліпці повірили в Нього як Господа. І як прояв невіри прабатьків передує їхньому тлінню, так, навпаки, віра сліпців передує їхньому зціленню від прояву тління — сліпоти.

Подібне і у випадку з німим. Господь повертає йому можливість говорити. Спочатку Бог творить безмовні види творіння (сонце, місяць, сушу, дерева і тваринний світ), і тільки в кінці створює вінець свого творіння — людину. Істоту, яке може відкрити уста і відповісти своєму Творцеві! Тому дар мови, брати і сестри, — це великий дар Божий, який виділяє нас з ряду інших істот, створених Богом. Всі наші почуття: зір, слух, дотик, нюх, мова існують не просто для зв’язку із зовнішнім світом, але, щоб користуватися ними для прославлення Бога і краси його творіння! Саме тому під час таїнства миропомазання священик помазує органи чуття людини зі словами «Печать дару Духа Святого». Цим священнодійством оновлюються здатності людини, що дозволяють їй після таїнств хрещення і миропомазання сприймати світ оновленими почуттями.

Дорогі брати і сестри! Життя у Христі починається в цьому земному житті і досягне досконалості у майбутньому. І вже зараз Господь дає нам благодатні сили для духовного оновлення, тому що як каже апостол Павло «тління не успадкує нетління» (1 Кор. 15:50). Не може так бути, що ми, будучи тут рабами пристрастей і гріха, при цьому, думали, що успадкуємо Царство Боже! Ні! Входження в Царство Боже починається вже тут і зараз, в цьому земному житті. Доступ до цього Царства ми отримуємо через віру в Іісуса Христа, як і Євангельські сліпці отримали зцілення, засвідчивши віру в Спасителя. І апостол Павло вчить нас, що через віру в Христа «одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо» (Рим. 5:2) і «вірою вселитися Христові в серця ваші» (Еф. 3:17). Більш того віра — це спосіб життя (Рим. 1:17; Гал. 2:20).

Будемо ж, браття і сестри, уподібнюватися тим, хто жив вірою, хто виконує заповіді Христові, бо якщо ми віримо в Нього і любимо Його, то і заповіді Його будемо виконувати, як Він і Сам каже: «Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді» (Ін. 14:15). Багато хто скаже, що віра у нас слабка і немічна. Так, брати і сестри, може й так. Але ж ми повинні покладатися не стільки на силу нашої віри, скільки на силу Бога, в Якого ми віруємо. Йому ж слава на віки вічні. Амінь!

Поділитись:

Читайте наші новини в Telegram, Viber

Інші новини

Недільна літургія та освячення хрестів в Іллінському монастирі міста Вінниці

26 травня 2024 року, у 4-у Неділю після Пасхи, про розслабленного, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій звершив Божественну літургію та освячення накупольних хрестів в Іллінському чоловічому монастирі міста Вінниці. Архіпастирю співслужили: секретар єпархії протоієрей Андрій Балан, благочинний у справах монастирів архімандрит Єнох (Торак), намісник обителі архімандрит Аркадій (Сенчуківський), клірики монастиря та гості у священному сані. […]

26.05.2024

Клірики Жмеринського благочиння провели в останню дорогу загиблого воїна Дениса Брика

25 травня 2024 року у соборі святого Олександра міста Жмеринки було звершено чин відспівування 29-річного воїна Дениса Брика. Денис – випускник ліцею №3, закінчив Жмеринське ВПУ, працював на залізниці провідником, а згодом – на елеваторі «Кусто Агро». В січні 2023 року став на захист рідної держави і разом з побратимами 118 ОМБР захищав нашу свободу […]

26.05.2024

У Хмільнику звершено відспівування загиблого воїна Віктора Хомюка

23 травня 2024 року, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Хмільник, було звершено чин погребіння загиблого Захисника України – воїна Хомюка Віктора (Віталія) Вікторовича, 1976 року народження. Чин погребіння звершив благочинний Хмільницького округу протоієрей Олексій Бачинський, у співслужінні кліриків благочиння. Життя воїна обірвалося 21 травня 2024 року внаслідок важкого поранення під час вибуху, отриманого 8 […]

26.05.2024