П’ята Неділя після Пасхи. Про самарянку. (+відео)

Фотінія — згідно з Передання Церкви, саме так звали самарянку, яку Господь зустрів біля колодязя і через яку звернув ціле селище (4-й розділ Євангелія від Іоанна). Цій події присвячена п’ята Неділя по Великодню.
Самаряни — нечисленна етнічна група, нащадки язичників, які заселили цю землю після полону Вавилоном ізраїльського народу. Їх релігійні уявлення серйозно відрізнялися від традиційної віри юдеїв.

До моменту описуваної історії юдеї і погани уже протягом кількох століть перебували у взаємній ворожнечі і один з одним не спілкувалися.
Христос разом з учнями повертався в Галілею, на північ країни, через Самарію — це був найкоротший шлях. Тут, недалеко від міста Сихем у підніжжя гори Гарізім Він зупинився відпочити біля криниці Якова. Учні ж пішли в селище, щоб купити їжі.

У цей момент з міста за водою прийшла жінка з глечиком, пристосованим, щоб спускати його в глибокий колодязь. Ісус попросив її набрати води для Нього. Як ти, будучи Юдеєм, просиш пити в мене, в Самарянки? — здивувалася Фотінія. Якщо б знала ти Божий дар, — відповів Христос, — і Хто говорить тобі: дай напитись Мені, ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі живу воду… Тобі і почерпнути немає чим, а криниця глибока, звідки ж у Тебе вода жива? Невже Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? Ісус сказав у відповідь те, чого вона ніяк не чекала почути: Всякий, хто п’є цю воду, буде мати спрагу знову, а хто питиме воду, яку Я дам, спраги не матиме повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

Тоді у своїй простодушності співрозмовниця Спасителя просить: «Господи, дай мені таку воду, щоб мені більше не треба було б ходити до колодязя!» А Христос велить їй йти в місто і повернутися до колодязя разом з чоловіком, щоб Він міг роз’яснити їй зміст сказаного. «У мене немає чоловіка», — зізналася жінка. «Ти правду сказала. У тебе було п’ять чоловіків, а той, з яким ти живеш зараз, не чоловік тобі», — відповів Господь.

Фотінія здивована прозорливістю, але продовжує запитувати. Все з тієї ж щирістю і простотою відразу приймається з’ясовувати найважливіше для неї питання: чия віра — права! «Бачу, Господи, що ти пророк! Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви, кажете, що місце поклоніння Йому — в Єрусалимі». Повір Мені, — відповідає Христос, — що настає час, коли ні на горі цій, і не в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
Знаю, – не вгамовується Фотінія, – що прийде Месія, що зветься Христос, коли Він прийде, то все розповість нам.

На що Господь відповідає прямо цій нехитрій жінці : Це Я, що розмовляю з тобою. Що повинно було статися в її душі? Вона біжить в місто, де розповідає про прозорливого Мандрівника, що заговорив з нею: чи не він Христос? І тоді жителі Сихема виходять до колодязя. Господь на їхнє прохання два дні пробув в цьому місті, і багато хто увірував в Нього.

На відміну від розслабленого, подальша доля самарянки Фотінії нам відома: вона хрестилася і в 66 році, за імператора Нерона, за християнську віру прийняла в Римі муки і смерть, разом з синами Іосіеєм і Віктором, а також сестрами Анастасією, Параскевою, Фотідою. Легенда розповідає, що завдяки самарянці до Христа звернулася дочка імператора Нерона Домніна, також згодом поповнила сонм християнських мучеників.