Чому Успіння Пресвятої Богородиці – це свято?

28 серпня Свята Православна Церква святкує двунадесяте Богородичне свято – Успіння Пресвятої Богородиці.

Успіння – чому це свято для християн? Пропонуємо вашій увазі історично-богословський та іконографічний зміст цієї події.

Богословський зміст

• Повставши після Успіння, Богородиця перша з людей, не рахуючи Її Воскреслого Сина, явила Воскресіння з мертвих в нетлінне життя;
• Сподобившись слави Вознесіння після Успіння, Богородиця удостоїлася стати Небесною Владичицею.

Успінням, дослівно – “засипанням”, у християнській традиції називається смерть, тому й померлі у нас називаються померлими, тобто заснулими. Хтось може спитати: чому ви, православні, зробили це святом, адже це день смерті Діви Марії?

Для нас це свято, бо, згідно з Переданням, Господь наш Іісус Христос воскресив Свою Пречисту Мати невдовзі після її блаженної кончини і взяв її на небо. Отже, через цю подію Господь показує нам, що Він уже почав виконувати Свою обіцянку воскресити всіх нас, і почав це зі Своєї Пречистої Матері.

Воскресивши її, Він показав, як виконується Його воля і бажання перемогти смерть, стерти всі її гіркі наслідки в людському роді, і це те, що Він приготував для кожного із нас.
Всіх нас Він воскресить так, як воскресив Богородицю. Тому й назвали наші християнські предки смерть успінням – тобто сном, тому що як сон тимчасовий, і після нього слідує пробудження, так і смерть не назавжди, але після неї ми оживемо знову.

Тож сьогоднішнє свято – це не просто спогад про те, що було колись давно, але підтвердження доброї звістки про те, що чекає на кожного з нас. Але щоб після воскресіння ми жили з Господом, нам треба навчитися ще тут, на землі, жити за Його святою волею, у чому нехай допоможе усім нам Пресвята Богородиця своїми всесильними молитвами!

Іконографія свята

Зміст ікон Успіння Пресвятої Богородиці, як правило, відповідає наступним іконографічним традиціям.

У нижній частині ікони зображуються: померла Богоматір, яка лежить на одрі, апостоли та інші особи.
Апостоли в іконографії Успіння, як правило, пишуться двома групами — одна біля голови Пресвятої Богородиці, а інша біля Її ніг. Апостол Іоанн часто зображується тим, хто припадає до голови Божої Матері — на знак того, що він, за словом Христа, після Його хресних страждань, смерті та Воскресіння прийняв Її як свою Мати, а Вона його як свого сина (Ін.19:26-27). На передньому плані зображується апостол Петро з кадилом. Апостол Павло може бути представлений тим, хто припадає до ніг Небесної Цариці. Також на іконах цього типу можуть відтворюватися благочестиві жінки.
У центральній частині Ікони – Господь наш Іісус Христос, який прийняв у Свої пречисті руки душу Своєї спочилої Матері (Пс.44:10,14). Її душа зображується в образі немовляти, що символізує Її особливу святість, духовно-моральну чистоту. Це підкреслюється тим, що руки Христа зображуються покривними.
Мандорла, що обрамляє постать Христа, на іконах Успіння Пресвятої Богородиці пишеться особливо. Тут цей образ несе особливе смислове навантаження. З одного боку – це хмара слави, Божественне світло, а з іншого, особлива область простору, куди після смерті (Успіння) перейшла душа Діви Марії (всередині мандорли часто зображуються ангельські сили).
Нерідко на іконах цього типу пишуться й архієреї: Діонісій Ареопагіт, Єрофій, Тимофій та Яків, брат Господній.

Богоматір іноді зображають ще один раз у верхній частині ікони, що підноситься в Царство Небесне. Нерідко у верхній частині зображуються апостоли, несомі на хмарах – на знак того, що вони чудесним чином були зібрані біля Небесної Цариці, щоб попрощатися з Нею, брати участь у Її проводах і похованні.

Також у верхньому регістрі можуть бути представлені ангели, які супроводжують Богородицю, та ангели, які зустрічають Її біля Райських воріт.
Побудови, що зображені на іконі, можуть трактуватися як буквально, так і алегорично – як образ Горнього Небесного Єрусалиму.

Часто, на іконах буває зображений старозавітний священик Афонія та ангел з мечем. Це відповідає переказу про те, що нечестивець Афонія, запалавши сатанинською злобою, схотів перекинути одр із Божою Матір’ю, але тут же був покараний: Ангел Божий відтяв мечем його нечисті руки, після чого той розкаявся і був зцілений.

ТРОПАР, глас 1:

Словʼянською: В рождестве́ де́вство сохрани́ла еси́,/ во успе́нии ми́ра не оста́вила еси́, Богоро́дице,/ преста́вилася еси́ к животу́, Ма́ти су́щи Живота́,// и моли́твами Твои́ми избавля́еши от сме́рти ду́ши на́ша.

Українською: У різдві дівство зберегла Ти, в успінні ж світу не залишила Ти, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерті душі наші.

КОНДАК, глас 2:

Словʼянською: В моли́твах неусыпа́ющую Богоро́дицу/ и в предста́тельствах непрело́жное упова́ние/ гроб и умерщвле́ние не удержа́ста:/ я́коже бо Живота́ Ма́терь/ к животу́ преста́ви// во утро́бу Всели́выйся присноде́вственную.

Українською: В молитвах невсипущу Богородицю, і в заступництві незмінне уповання, гріб і смерть не втримали: бо, як Матір Життя, переніс Її до життя Той, Хто вселився в утробу приснодівствену.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!