Благовіщення Пресвятої Богородиці – слово святителя Іоанна Златоуста

7 квітня – Свята Православна Церква відзначає двунадесяте свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Пропонуємо вашій увазі слово святителя Іоанна Златоустого, на Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Радість благовіщення, свободу знамення, із рабства звільнення сповіщає ангел Діві. Ангел з Дівою говорить, але не так, як колись бесідував змій у раю. «Шостого ж, — каже євангеліст, — місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл… до Діви, зарученої з мужем» (Лк. 1:26-27). Був посланий Гавриїл, аби цілому світові спасіння благовістити. Був посланий Гавриїл, несучи Адамові обітницю повернення із полону. Був посланий Гавриїл до Діви, щоб безчестя жіночої статі на честь перетворити. Був посланий Гавриїл, аби чистому Нареченому гідний чертог приготувати. Був посланий Гавриїл, аби заручити творіння з Творцем. Посланий був Гавриїл до одушевленого палацу Царя ангелів. Посланий Гавриїл до Діви, зарученої з Іосифом, але береженої для Сина Божого. Був посланий безтілесний раб до Діви чистої. Був посланий вільний від гріха до Тієї, Яка не допускає тління. Був посланий світильник, щоб вказати на Сонце правди. Був посланий ранок, який біжить попереду світла дня. Був посланий Гавриїл, котрий показав Того, Хто перебуває в надрах Отця і в обіймах Матері.

Був посланий Гавриїл, котрий показав Того, Хто перебуває на престолі й у вертепі. Був посланий воїн, який сповіщає про таїнство Царя, – таїнство, що пізнається вірою, а не досліджується зайвою цікавістю, – таїнство, якому поклоняються, а не зважують, ніби на вагах, – таїнство, яке сповідують, а не вимірюють. У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви. Про який шостий місяць ідеться? Про який? З якого Єлисавета прийняла благовістя, з якого зачала Іоанна. Із чого це ясно?

Нехай пояснить сам Архангел, котрий говорить Діві: «Ось, — каже він, — і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина… і їй вже шостий місяць» (Лк. 1:36). У місяць шостий. Шостий місяць зачаття Іоанна. Належало, щоб спочатку прийшов воїн, належало, щоб спочатку з’явився охоронець, належало, щоб спочатку проклав шлях сповіщувач Господнього пришестя. «Шостого… місяця був посланий… Ангел Гавриїл… до Діви, зарученої з мужем», яка не вступила у шлюб; хоча й зарученої, проте збереженої. Чому — зарученої? Щоб розбійник той не дізнався швидко про таїнство. Що Цар прийде за допомогою Діви, лукавий знав, тому що і він сам чув слова Ісаї: «Ось Діва в утробі зачне» (Іс. 7:14); і, природно, сторожив все окремо, що було передречено про Діву, щоб, де помітить, що виконується це таїнство, приготувати хулу. Тому Господь прийшов через заручену, котра вже взяла на себе зобов’язання. У місяць шостий посланий був Ангел Гавриїл до Діви, зарученої з мужем на ім’я Іосиф. Послухай, що говорить пророк про цього чоловіка і Діву. «Дасться книга запечатана людині, яка вміє читати» (Іс. 29:11). Що це за книга запечатана, якщо, звісно, не чиста Діва? Від кого вона дасться? Ясно, що від священників. Кому вона буде дана? Теслі Іосифу. Цей Іосиф, який раніше жив у чесному шлюбі і народив синів, втратив дружину й решту часу жив у ціломудреності, виховуючи дітей у вченні та повчанні Господньому. Адже відомо, що апостол Павло, прийшовши для проповіді та знайшовши одного із його синів, пише, кажучи: «Іншого з Апостолів я не бачив… крім Якова, брата Господнього» (Гал. 1:19), не як народженого від Діви Марії, а від Іосифа. Отже, оскільки священники заручили Марію з ціломудреним Іосифом, і запропонували Її йому, вичікуючи зручного для шлюбу часу, то він, прийнявши, повинен був зберігати Діву в неушкодженості. Це пророк передбачив набагато раніше: «Дасться, — каже він, — книга запечатана людині, яка вміє читати», тобто, тій, що поєдналася шлюбом, і вона скаже: «Не можу прочитати». Чому не можеш, Іосифе? Не можу, каже, прочитати, тому що книга запечатана. Для кого вона зберігається? Вона зберігається в оселі для Творця всіх.

Але повернімося до предмета. У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви, звичайно, отримавши такі накази. Слухай — каже — ангеле, будь слугою страшного таїнства, послужи потаємному диву, Мої жалісливі почуття спонукають Мене зглянутися і розшукати заблукалого Адама. Гріх зробив старим створеного за Моїм образом, зіпсував творіння Моїх рук, затьмарив красу, яку Я створив; вовк володіє Моєю худобою; райське житло спорожніло. Древо життя охороняється полум’яним мечем і замкнене місце насолоди. Я виявляю співчуття тому, хто зазнав нападу, і бажаю впіймати ворога. Я хочу, щоб це було приховано від усіх сил, що перебувають на небі, тобі одному тільки довіряю таємницю; іди до Діви Марії, вирушай до живих воріт, про які говорить пророк: “славне сповіщається про тебе, граде Божий!” (Пс. 86:3). Вирушай до Мого раю, обдарованого розумом; вирушай до східного міста; вирушай до житла, гідного Мого Слова; вирушай до другого неба на землі; вирушай до легкої хмаринки; оголоси їй про дощ Мого явлення; вирушай до приготованої для Мене святині; вирушай до чертогу Мого воплочення; вирушай до чистої шлюбної кімнати Мого плотського народження; скажи у вуха розумного ковчега, приготуй мені переддвер’я слуху; але не приведи в сум’яття, не засмути душі Діви; зі скромністю стань до святилища; перш за все виголоси їй голосом радості; скажи Марії: “радуйся, Благодатна” (Лк. 1:28), щоб Я виявив співчуття до стражденної Єви».

Ангел почув це і, як природно, міркував сам собою: «Незвичайна справа — слово, що перевершує думку; страшний для херувимів, на Котрого не можуть споглядати серафими, незбагненний для всіх ангельських сил, про яку сповіщає обставину! Оголошує Діві про присутність у ній Своєї Особи, краще ж сказати: обіцяє їй про вхід за посередництвом слуху! І Той, хто засудив Єву, поспішає так багато прославити її Дочку і каже: “Приготуй Мені входи слуху!” І чи може черево вмістити Невмістимого? Справді страшне таїнство!»

Коли ангел розмірковував про це, Господь каже йому: «Чого бентежишся і дивуєшся, Гавриїле? Чи не був ти недавно посланий Мною до священника Захарії? Чи не дав ти йому добрих звісток щодо народження Іоанна? Чи не наклав ти на ієрея, котрий не вірував, покарання мовчанням? Чи не засудив ти старця до позбавлення голосу? Чи не ти провістив, чи не Я затвердив? Чи не відбулося діло після твого благовістя? Чи не зачала неплідна? Чи не виявила покори утроба? Чи не відступила хвороба безпліддя? Чи не відступила бездіяльність єства? Чи не є тепер такою, що приносить плід, та, яка досі не приносила плодів? Хіба “зостанеться неспроможним” у Мене, Творця, “якесь слово” (Лк. 1:37). Отож чому ти охоплений сумнівом?»

Що ж знову Ангел? «Господи, зцілити недоліки єства, припинити бурю страждань, закликати мертвеність членів до животворної сили, повеліти єству проявити силу дітонародження, знищити неплідність у членах, які вже застаріли, видозмінити постаріле стебло на стан такого, що зеленіє, раптово показати безплідну ниву матір’ю колосків — все це є ділом Твоєї могутності, яке зазвичай звершується. І свідчать — Сарра, і після неї Ревекка, і знову Анна, котрі були підпорядковані рабству тяжкої хвороби неплідності, а потім прийняли від Тебе свободу. А щоб народила діва, яка не вступила в зносини з чоловіком, це — вище законів єства. Але і Твоє пришестя Ти сповіщаєш Дівиці. Межі неба і землі не вміщають Тебе; і яким чином вмістить Тебе дівоча утроба?»

І Господь каже: «Яким чином вмістив Мене Авраамів намет?» Ангел каже: «Тому що він володів повнотою гостинності. Потім подумай, Господи, там Ти з’явився патріархові в розташованому біля дороги наметі, і Ти, Який все наповнюєш, пройшов повз. Яким чином витерпить вогонь божества Марія? Престол Твій полум’яніє, осяяний сяйвом, і невже Діва може без жаху носити Тебе?» «Так, звісно, якби вогонь у пустелі заподіяв шкоду купині (Вих. 3:2), то, безсумнівно, зашкодила б і Марії Моя присутність; якщо ж той вогонь, що зображував явлення з неба Божественного вогню, лише зросив купину, проте не спалив, то що ти міг би сказати про істину, яка сходить не у полум’яному вогні, а у вигляді дощу?»

Тоді, нарешті, Ангел виконав наказане йому, і, прийшовши до Діви та увійшовши, виголосив Їй, кажучи: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою» (Лк. 1:28). Уже диявол не проти Тебе, бо де колись ворог завдав рану, там лікар накладає пластир; звідки смерть отримала початок нападу, звідти життя спорудило вхід життю. Через жінку розливається зло, через жінку течуть блага. «Радуйся, Благодатна»; не соромся, наче винуватиця осуду, бо Ти робишся Матір’ю Того, Хто засудив. «Радуйся, Благодатна»; радуйся, непорочна, Котра народжує Нареченого світу, який перебував у вдівстві. «Радуйся, Благодатна», Яка потопила в утробі материнській смерть; радуйся, одушевлений Божий храме; радуйся, житло, рівне за своєю ціною небу і землі; радуйся, розлоге вмістилище невмістимого єства. За такого становища лікар приступає до немічних; тим, хто сидить у темряві, являється сонце правди; тим, хто перебуває посеред бурі, — якір і безпечна від морських хвиль гавань; рабам, яких ненавидять непримиренно, народився Посол і союз миру; полонених відвідав Визволитель; схильних до ворожого нападу — міцний Покров невимовної радості й любові. «Бо Він є мир наш» (Еф. 2:14), як каже божественний апостол, — мир, яким, о, якби ж нам безперестанку насолоджуватися, з благодаті Самого Христа і Бога нашого, Котрому слава на віки віків. Амінь.