A
31.01.2024
Як ми знаємо, нещодавно Ватикан опублікував документ, в якому фактично дозволено благословляти одностатеві пари. Це викликало очікуваний резонанс не лише у католицькому світі.
І це не дивно, адже на прикладі подібних документів ми можемо бачити, як саме здійснюється відступ від основ християнського віровчення на користь духу світу цього. А це, безперечно, важливо знати кожному християнину, щоб не потрапити до мережі ворога роду людського.
Спочатку розглянемо основні тези самого документа. Декларація з латинською назвою Fiducia supplicans («Благаюча довіра») формально не затверджує одностатеві «шлюби», а навіть навпаки, у тексті йдеться, що запропоновані документом «благословення» не є формою літургійного обряду. Тобто мова про «вінчання» одностатевих пар не йде. Але що тоді за «благословення» приписує ватиканська декларація?
Давайте вчитаємося в сам текст цього документа: «…з’являється можливість благословення для пар, які перебувають у нерегулярному становищі, і для одностатевих пар, форма яких не повинна встановлюватися ритуально церковною владою, щоб уникнути плутанини з благословенням, властивим Таїнству Вінчання. У таких випадках може бути дане благословення, яке не тільки має зростаючу цінність, але й включає закликання благословення, що сходить від Бога до тих, хто, визнаючи себе знедоленими і нужденними в Його допомозі, не претендує на узаконення свого власного статусу, але які просять, щоб все істинне, добре і людське цінне в їхньому житті та стосунках було збагачено, зцілено та піднесено присутністю Святого Духа. Ці форми благословення висловлюють благання про те, щоб Бог дарував допомогу, що походить від імпульсів Його Духа – те, що класичне богослов’я називає «дійсною благодаттю» – щоб людські стосунки могли дозрівати і зростати у вірності Євангелію, щоб вони могли бути звільнені від своїх недосконалостей та слабкостей і щоб вони могли виражати себе у виростаючому вимірі божественної любові».
Написано досить хитромудро, але спробуємо виявити суть.
Отже. Згідно з документом, люди, які живуть у «нерегулярному відношенні», і одностатеві пари можуть отримувати від католицького духовенства «благословення». Про які «нерегулярні відносини» йдеться? Таким політкоректним терміном називається будь-яке позашлюбне співжиття, простіше кажучи – блуд.
Таким чином, люди, які живуть у розпусті (як природному, так і протиприродному), можуть отримати благословення, якщо визнають, що мають потребу в Божій допомозі. А саме це благословення має означати прикликання допомоги від Господа через «дійсну благодать» Святого Духа. І начебто все правильно.
Але тут варто нагадати, що отримати благодать грішник може лише у разі щирого покаяння та рішучої відмови від явного гріховного способу життя. Справді, визнання того, що грішник потребує Божої допомоги, як написано у документі, є важливим. Але цього замало для покаяння. Більше того, у цьому уривку про покаяння взагалі нічого не згадано, як не згадано й саме поняття гріха.
Зате є досить хитромудрі словесні конструкції: «щоб людські стосунки могли дозрівати і зростати у вірності Євангелію, щоб вони могли бути звільнені від своїх недосконалостей і слабкостей і щоб вони могли виражати себе у вимірі божественного кохання». Але для того, щоб «зростати у вірності Євангелію», потрібно спочатку покаятися, згідно з цим самим Євангелією, і розірвати гріховні стосунки. Не можуть стосунки в гріху «зростати у вірності Євангелію», як не можуть і «виражати себе у виростаючому вимірі божественної любові» саме тому, що ці відносини гріховні і порушують заповіді Господні.
Сам той факт, що в даному документі йдеться не про благословення для окремих грішників, що покаяються, про благословення на покаяння, але йдеться про пари, що продовжують жити в блудному співжитлі, говорить про багато чого.
Ми знаємо святоотцівську фразу: «Люби грішників, але ненавидь справи їхні». Однак у даному випадку ми бачимо не любов до грішника, а потурання його гріху. Тим більше що пари, які живуть у гріху, цілком можуть сприйняти таке «благословення» якщо і не як аналог церковного вінчання, то точно як пряме схвалення і заохочення їх незаконного співжиття.
До того ж декларацію варто оцінювати в контексті того, що в останні роки просуває керівництво Римо-Католицької церкви. Кілька місяців тому в черговому офіційному документі, опублікованому Ватиканом, оголошувалося, що «доросла людина, яка ідентифікує себе як трансгендер, може прийняти обряд Хрещення на тих же умовах, що й будь-яка доросла людина», і бути хрещеним батьком чи матір’ю. Додамо сюди і регулярні зустрічі Папи Римського з різними сексуальними меншинами без найменшого натяку на засудження гріховного життя цих людей.
Так, це не вінчання одностатевих пар, але якщо вже є готовність благословляти «одностатеві союзи», то після цього всі заяви, що шлюб – це виключно союз чоловіка та жінки, втрачають своє значення.
Приблизно те ж саме ми бачили і в Англіканській церкві, а раніше – у багатьох протестантських деномінаціях. Завжди починалося з малого, із двозначного, із замаскованого «любов’ю» виправдання гріха.
Не варто думати, що це проблема лише католиків та протестантів, – православні також не застраховані від такого розвитку подій. Представники однієї із Православних Церков у недавні часи також були помічені в подібному потуранні гріху. Звичайно, у кожній конфесії є щирі тверезі консервативні віруючі, але чи вистачить їм сил та витримки вистояти в атмосфері загальної апостасії?
Головна причина того, що відбувається, – поступовий, крок за кроком, відступ від Істини заради потурання занепалій «громадській думці», далекій від релігії світській владі, або відверто антихристиянським впливовим групам. Починається завжди з малого, але закінчується вже очевидним ухиленням у єресь і фактичним зреченням Христа. Здійснюючи постійні поступки духу цього світу, можна не помітити, як сам своїми думками, словами і серцем зрадив Христа. Це завжди потрібно пам’ятати, йдучи на різні поступки та компроміси із сильними світу цього.
Нехай убереже Господь нас від такого падіння!
За матеріалом pravlife.org / Записала Наталія Горошкова
Підписуйтесь на наші новини в Telegram — швидко, зручно та завжди під рукою у вашому телефоні!
22 листопада 2024 року, в день вшанування ікони Божої Матері «Скоропослушниця», митрополит Вінницький і Барський Варсонофій взяв участь у Божественній літургії в храмі Успіння Пресвятої Богородиці с. Дашківці Віньковецького благочиння Хмельницької єпархії. Богослужіння очолив керуючий Хмельницькою єпархією митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Віктор, якому співслужили: митрополит Вінницький і Барський Варсонофій, архієпископ Тульчинський і Брацлавський Сергій, настоятель […]
22.11.2024
21 листопада 2024 року, в день Собору Архістратига Божого Михаїла та всіх інших Небесних Сил безтілесних, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій звершив Божественну літургію в одноіменному храмі села Сербинівці Жмеринського благочиння. Його Високопреосвященству співслужили: секретар єпархії архімандрит Єнох (Торак), благочинний Жмеринського округу протоієрей Ярослав Коромчевський, настоятель храму протоієрей Андрій Лісовський, та клірики єпархії. За богослужінням […]
21.11.2024
20 листопада 2024 року, напередодні Собору Архістратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних, митрополит Варсонофій звершив Всенічне бдіння у соборі Різдва Пресвятої Богородиці міста Вінниці. Архіпастирю співслужили: духівник Вінницької єпархії протоієрей Олексій Мельничук, настоятель собору протоієрей Максим Мельничук, клірики храму та гості у священному сані. Завтра архіпастир звершить Божественну літургію у храмі Архістратига Михаїла с. […]
20.11.2024