Згадування про відновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі або Воскресіння Словущого — (грец. Ανάμνηση των Εγκαινίων του Ιερού Ναού της Αναστάσεως),

Святкується 13 / 26 вересня, в переддень двунадесятого свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Це маловідоме свято встановлено на згадку про урочисте освячення у 335 році храму збудованого святим рівноапостольним царем Костянтином Великим і матір’ю його рівноапостольною царицею Оленою на горі Голгофі на згадку про преславне Воскресіння Христове.

Історія спорудження храму

Після вільних страждань та Хресної смерті Господа і Спаса нашого Ісуса Христа священне місце Його страждань довго зневажалося язичниками. Коли римський імператор Тіт у 70 році завоював Єрусалим, він зруйнував місто та зруйнував храм Соломона на горі Моріа, не залишивши там «каменя на камені», — як про це передбачив Спаситель у розмові з учнями (Мк. 13, 1-2). Пізніше ревний язичник, імператор Адріан (117-138), побудував на місці зруйнованого Титом Єрусалима нове місто, яке назвало своїм ім’ям Елій-Адріан і заборонило називати місто колишнім ім’ям. Святий Гроб Господній він наказав засипати землею та камінням і на тому місці поставив ідола, а на Голгофі, де був розіп’ятий Спаситель, у 119 році збудував храм, присвячений богині Венері. Перед статуєю її приносилися жертви демонам і відбувалися язичницькі обряди, що супроводжувалися усілякою розпустою. У Віфлеємі, на місці, де народився Спаситель від Пречистої Діви, безбожний цар поставив ідола Адоніса. Все це він робив навмисно, щоб люди зовсім забули про Христа Спасителя і ніколи більше не згадували місць, де Він жив, навчав, проповідував, постраждав і воскрес у Своїй божественній славі.

Коли на царство вступив рівноапостольний Костянтин Великий (306-337), перший з Римських імператорів визнав Християнську релігію, він разом зі своєю благочестивою матір’ю царицею Оленою вирішив оновити місто Єрусалим і на місці страждання і Воскресіння Господа Іісуса Христа спорудити новий храм та очистити від скверних язичницьких культів місця, пов’язані з пам’яттю про Спасителя, і знову їх освятити.

Благовірна цариця Олена вирушила до Єрусалиму з великою кількістю золота, а рівноапостольний Костянтин Великий написав листа патріарху Макарію I, в якому просив його всіляко сприяти святій справі відновлення християнських святинь. Прибувши до Єрусалиму, свята цариця Олена знищила всі ідольські капища, очистила місто від язичницьких ідолів і освятила місця, що осквернилися. Вона горіла бажанням знайти Хрест Господа нашого Іісуса Христа і наказала розкопати місце, де стояв храм Венери. Там було виявлено засипаний Гроб Господній та Лобне місце, неподалік якого було знайдено три хрести та цвяхи. Щоб визначити, який із трьох хрестів належав Спасителю, патріарх Макарій наказав покладати хрести по черзі на покійного, якого проносили повз місце поховання. Як тільки Хрест Христів торкнувся померлого, він одразу ожив. У величезній радості благовірна цариця Олена і патріарх Макарій високо підняли Животворящий Хрест і показали Його всьому народу, що стояв, — таким чином і утворилось свято на честь Воздвиження Хреста Господнього, яке Свята Церква вшановуватиме 27 вересня за новим стилем.

Свята цариця негайно приступила до побудови великого храму, який включив у свої стіни місце розп’яття Спасителя — Голгофу і Гроб Господній, що знаходилися на невеликій відстані один від одного. Храм Воскресіння будувався 10 років. Свята цариця Олена не дожила до завершення будівництва та відійшла у вічність в 327 році. За час свого перебування в Єрусалимі благовірна цариця збудувала храми у Віфлеємі, на горі Єлеонській, у Гефсиманії та в багатьох інших місцях, пов’язаних із життям Спасителя та подіями Старого Завіту.

Закінчення споруди Новозавітного храму Воскресіння Христового, названого «Мартіріон», на згадку про Хресні страждання Спасителя, збіглося з проходженням I Тирського Собору і з тридцятиріччям царювання рівноапостольного імператора Костянтина Великого. Тому освячення храму Воскресіння, що відбулося 13 вересня 335 року, було особливо урочистим. В освяченні храму брали участь ієрархи з багатьох земель: Віфінії, Фракії, Кілікії, Каппадокії, Сирії, Месопотамії, Фінікії, Гравії, Палестини та Єгипту. На торжество оновлення, тобто освячення, були запрошені отці Тирського Собору, який щойно закінчився. Того ж дня було освячено все місто Єрусалим. Пам’ять цієї знаменної події отцями Церкви було встановлено 13 вересня.

Історія святкування

Народна назва свята — «Воскресіння словущеє» — вказує на те, що він лише має славу, називається Воскресінням, на відміну від власне Свята Світлого Христового Воскресіння — Великодня.

Присвячення церков на честь Воскресіння Словущого – традиційне для цвинтарних храмів. У храмах Воскресіння Словущого в престольне свято за традицією відбувається богослужіння пасхальним чином.

Тропарь, глас 4

Якоже вышния тверди благолепие, / и нижнюю споказал еси красоту святаго селения славы Твоея, Господи, утверди сие во век века / и приими наша в нем непрестанно приносимая тебе моления Богородицею, / всех Животе и Воскресение.

Кондак, глас 4

Небо многосветлое Церковь показася, / вся просвещающая верныя, в нейже стояще зовем: / сей дом утверди, Господи.

Ин кондак, глас 2

Обновление духа в сердцах / и просвещение внутренним даруй, / верою совершающим священная обновления храма дому Твоего, / емуже благоволил еси создатися / в Твое Божественное имя, / Едине во святых прославляемый.