Різдво Святителя Миколая Чудотворця: історія свята

11 серпня православні християни святкують Різдво святителя Миколая Чудотворця, архієпископа Мирлікійського. Слід уточнити, що памʼять святителя Миколая Чудотворця вшановують ще 19 грудня та 22 травня.

Святитель Миколай Чудотворець, якого ще називають Угодником – є одним із найбільш шанованих святих на Русі.

Вже у IX столітті святитель Миколай шанувався на Русі як небесний покровитель православних царів. Відомо, що у XIII столітті святкували Різдво Миколая Чудотворця, а у Великому Новгороді навіть був монастир, присвячений різдву святого. Однак в XVII ст. свято офіційно скасувала світська влада. І лише у нашому ХХІ столітті свято було відновлено.

Святитель Миколай Чудотворець народився у 258 році у місті Патарі, недалеко від Лікії, що на південному узбережжі малоазійського півострова. Його батьки Феофан і Нонна були благочестивими і праведними християнами, але довгий час були бездітними і постійно молили Бога про дитину. Коли у подружжя народився син, вони дали обітницю присвятити єдину свою дитину на служіння Богу.

Перше чудо Миколай створив під час свого народження, коли зцілив свою матір від важкої хвороби. Існує передання, в якому сказано, що новонароджений Миколай під час свого хрещення простояв у купелі на ногах без сторонньої підтримки три години, віддаючи честь Пресвятій Трійці.

Святитель Миколай виявляв велике милосердя до оточуючих, приходив на допомогу стражденним і вбогим. Сам він вів простий і аскетичний спосіб життя.

Святий Миколай зробив безліч чудес. Він неодноразово рятував потопаючих у морі, звільняв полонених із темниць, зціляв людей від недуг і навіть воскрешав їх, боровся за відновлення справедливості, закликав до любові та співчуття. Він прожив гідне життя і мирно помер від старості.

Відразу після смерті (бл. 345 р.) тіло святителя стало мироточити і стало об’єктом паломництва. Над могилою святого в VI столітті побудували базиліку, а на початку IX століття – церкву Святого Миколая. У ній мощі зберігалися до 1087 року, – до викрадення їх італійцями з міста Барі, де вони знаходяться й до сьогоднішнього дня.