Думки приснопам’ятного Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) + фільм

5 липня 2023 року — виповнюється 9 років з дня блаженної кончини приснопамʼятного Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана). Його Блаженство був Предстоятелем Української Православної Церкви з 1992 по 2014 роки.

В памʼять Предстоятеля, публікуємо 15 цитат з інтерв’ю та проповідей Блаженнішого владики, які він виголосив за свого земного життя, а також фільм: «Заповіт митрополита Володимира».

Святі та ми

«Знайомство зі святими і з усім тим надприродним, що було в їх житті, є наріжним каменем для людського серця. Очевидно, ми не можемо повторити життя великих угодників, але радість про те, що такі люди є, і віра в те, що описані чудеса дійсні, говорить про те, що ми з ними одного духу. Нехай вони, ці святі люди, сповнені, як море, а ми — як наперсток, але і в нас, і в них — одна і та ж жива вода».

Шлях до Бога

«Для мене віра ― ціль життя. Це дар Божий, який допомагає знайти орієнтири в житті, не блукати темрявою… А шлях у всіх однаковий ― і для ченців, і для священиків, і для світських людей. Якщо вони хочуть слідувати цим шляхом, то він приводить до Бога».

Любов до людей

«Любов до людей вище чудес. Той, хто може відкривати нужденним разом з серцем і гаманець, і двері будинку, той справжній чудотворець. Більше чудес не треба. А якщо вони і будуть, то тільки за наявності головного чуда — любові до людей».

Любов до ворога

«Заповідь про любов до ворогів нелегка. Хіба можливо любити ворога, кривдника? Це ж зачіпає нашу честь, нас можуть обізвати боязкими, які не вміють захищати себе! А помста, коли, втративши розум і волю, ми тільки й думаємо, як би за малу образу помститися десятерицею? Як же з цим бути? Адже все це здається таким природним! Коли згадаєш образу, вирує кров, починаєш трястися від злості. Так, такий стан ми переживаємо нерідко. Важливо при цьому пам’ятати тільки одне, — що цей стан не від Бога, а від духа злоби, який вміє приправити гріх солодкою отрутою. З цим станом потрібно боротися».

ПІСТ і піст

«Піст — це двері покаяння. Двері, які ведуть нас до Страсної седмиці і Світлого Христового Воскресіння. Піст — це сорокаденний перехід від рабства пристрастям і гріху до служіння Богу і ближньому. Піст — це період, коли ми, обмежуючи себе в їжі тілесній, починаємо відчувати голод духовний. Це час, коли висохлий ґрунт нашої душі зрошує Божественна благодать, і серце починає відчувати, а розум осягати слова Святого Письма про те, що не хлібом єдиним житиме людина».

Складні часи

«У різні часи були свої проблеми, випробування. І будуть вони довіку. Будуть мученики, які свідчать про віру в Христа і про Христа, і будуть сповідники. Час різний буває, але Бог один. Шляхи можуть бути різні, але всі повинні приводити до Нього. Якщо ж людина вперто не хоче розуміти принципів віри, тоді сама себе вивергає із громади християнської».

Єдність

«…Ми єдині у Христі, ми єдині в Його Святій Церкві, всіх нас об’єднує єдина віра і єдина Чаша Христова. Мир і любов, які породжують єдність — це особливий дар, який подається нам Самим Господом. Наше ж завдання — зберігати Його і зміцнювати, мати любов між собою, служити Богу і ближньому. Саме ця любов робить нас справжніми учнями Христа».

Духовність

«Втішає те, що народ знову повертається до Бога. Багато молоді ходить до церкви, сповідаються, причащаються. Багато хто готові жертвувати собою у служінні Церкві. Радує, що народ не загинув духовно. Духовність ― це зміст серця і розуму: розум повинен проходити через серце, а серце через розум. Духовна людина має орієнтир людини розумної».

Чудотворні ікони

«Не обов’язково, щоб людина йшла до ікони з молитвою і вірою на милицях, а повернулась без них. Справа не в милицях, а в душі людини і серці. Звертаючись до Бога з надією і вірою, людина перероджується. Усі ікони в наших храмах є чудодійними, і той, хто просить ― отримує».

Гріх

«Щоб зрозуміти, які згубні дії породжує гріх на всю природу людини, потрібно знати, що таке гріх. Гріх — це, по-перше, моральна отрута, духовна отрута. Потрапляючи в організм, отрута здійснює страшне хвилювання крові, підвищується температура, настає судорожне виснаження і смерть. Подібне відбувається і в душі, коли в неї проникає духовна отрута, гріховний помисел».

Надія на спасіння

«Блудний, але син… І як це важливо завжди пам’ятати. Синівство — це величезне щастя і нескінченні можливості для кожної людини. Син… Син Отця Небесного. Якими б грішними ми не ставали в нашому житті, якщо ми втратили істину, рідну домівку, але залишилися синами, то це вже все: і можливість, і надія, і спасіння. Головне — не втратити зовсім почуття синівства, пам’ятати, що є можливість виправитися і знову знайти батьківську любов».

Вдячність

«Подяка — почуття велике. Ми любимо, коли нам дякують інші, ми почитаємо таких людей, кажучи: ось яка вдячна, чемна людина, але самі не поспішаємо дякувати. Любить і Господь тих, які до Нього ставляться з почуттям вдячності. Він не потребує наших похвал, це відчуття потрібно нам і для нас, для виховання і освячення нашого серця і нашої душі в Господі і через Господа».

Улюблена книга

«…”Добротолюбіє”. Це зібрання творів усіх святих отців. Можна прочитати її — і бути в курсі всієї історії Церкви. А серед класиків дуже люблю Лесю Українку, Івана Франка, Тараса Шевченка… Ця любов ще з дитинства…».

Православ’я

«Православ’я – це благодать і істина, принесена на землю Христом Спасителем; у ньому – висота, ширина і глибина; у ньому – бездоганне добро і правда. І водночас краса – як сяйво його вічної істини, як ідеальне відображення в ньому Божественного життя, сповненого гармонії. Саме у Православ’ї – запорука процвітання нашого народу».

Віра

«Віра і життя по вірі — це ціложиттєвий подвиг. Помиляються ті християни, які думають, що увірувати цілком достатньо для того, щоб отримати якісь блага в земному житті і забезпечити собі блаженну майбутність. Вірити — це значить нести хрест. Всі, хто живе на землі, несуть хрест, але у справжнього християнина він буває нелегким».

Молитва

«Молитва повинна бути невідступною, подібно молитві хананеянки, в іншому випадку вона буде безуспішною. Неуважність під час молитви — перша причина неуспіху нашої молитви. Молитва не буває почута, коли ми переступаємо Заповіді Божі. Марна молитва наша, коли ми, образивши ближнього і не примирившись з ним, приступаємо до Бога».

Фільм «Заповіт митрополита Володимира» розповідає про те, який внесок в українське православʼя здійснив Блаженніший митрополит Володимир як Предстоятель Української Православної Церкви і що він заповів своїм наступникам.

Фільм зосереджує увагу глядача на ключових моментах із заповіту Блаженнішого Митрополита Володимира, а саме на його концепції життя Української Православної Церкви, яка продовжує утверджуватись і розвиватися і по сьогодні.