«Да исправится молитва моя!» Роздуми про вірші 140-го Псалма

Ті, хто бував на Літургії Передосвячених Дарів, пам’ятають, що, мабуть, найурочистішим моментом служби є уклінне виконання піснеспіву «Да исправится молитва моя». Хор або тріо перед амвоном співає вірші, а священство у вівтарі рефрен-приспів.
Давайте разом подумаємо про зміст цього глибоко повчального псалма.

Схиливши коліна Господу, Присутньому у Святих Дарах, ми оспівуємо ці слова. Якби ж ми у повній мірі усвідомлювали, на скільки близький Він до нас, і як далеко ми від Нього відстаємо! Тоді б може, гарячою як вугілля була б душа на молитві, запашніше ладану стали б прохання наші до Господа. Але ось відчинились Царські Врата, і хор виконує перший вірш:

«Да исправится молитва моя яко кадило пред Тобою, воздеяние руку моею жертва вечерняя» (Пс.140:2).

Небо — Престол Божий, перед престолом Його в храмі ми, неначе на небесах, Очі Його дивляться на нас. Земля — підніжжя ніг Його. Господи! Прихили й до нашої молитви вухо Твоє, як схилився Ти до прохань хананеянки, що просила про зцілення, як послухав прохання сліпця єрихонського.

Молитви наші подібні до порожнього бурмотіння, співи наші як засмучене фортепіано, тому що «Той, що вбиває вола — те саме, що вбиває людину; що приносить ягня в жертву — те саме, що задушує пса; що приносить семидал — те саме, що приносить свинячу кров; воскуряючий фіміам — те, що молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення в гидотах їхніх». (Іс.66: 3).

Господи! Направ нашу молитву, нехай душа стане палкою від любові до Тебе — кадилом, а молитва нехай буде ладаном, що горить і пахне. Дим від кадила заповнює храм – нехай заповнить молитва повітря, душа має дихати молитвою. Що я поклав сьогодні в кадило своєї душі? Гній суєтних думок і бруд людської неуваги…

«воздеяние руку моею жертва вечерняя»

Вечірня жертва – це час визволення; час, коли за законом Мойсеєвим нечистий перестає бути нечистим; вечірня жертва була принесена пророком Ілією для осоромлення язичників. «Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і возвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають цього дня [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм». (3 Цар. 18:36). Господь наш, Іісус Христос, преломив хліб на агапі — вечері любові. Вечірня жертва, про яку ми співаємо, це вечеря любові християн, Божественна Євхаристія. Хай прийме Господь з рук наших дар, який приносить Йому людство — Літургію, яку сьогодні ми служимо, це і є найбільше словесне жертвопринесення!

«Положи, Господи, хранение устом моим и дверь ограждения о устнах моих»

У стародавніх містах завжди була брама, а біля воріт — охорона, яка, коли потрібно, відчиняла і закривала їх. Двері без охорони завжди будуть відчинені, а охорона без дверей марна. Тому ми разом із псалмоспівцем Давидом просимо, щоб Господь дарував нам охорону — розум і двері — як пораду, або повчання.

Є час мовчати, і час говорити; є час вивчати і час учитися. Коли хтось засуджує ближнього, то краще у відповідь промовчати, не вступати з ним в осуд; інший ропщить на владу — краще з ним разом не нарікати; третій — сквернословить. Не впускайте «мат» ні на уста, ні в серце, ні в душу, інакше він осквернить усю твою істоту. Свернослівя — гидота. Потрібно тікати від нього, як від вогню; як від брудних помиїв відмиватись, якщо вимовив таке слово.

«Не уклони сердце мое в словеса лукавствия, непщевати вины о гресех»

Складна церковно-слов’янська фраза «непщевати вины о гресех» перекладається як «вигадувати виправдання гріхам». Господь наш сказав, що «з серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хуління» (Мт.15:19). Ми звикли до того, що думки тільки в голові, а все інше в тілі людини ніби бездушне. Таким наше мислення зробила наука. Щоб зрозуміти Псалтир Давида, треба навчитися мислити як її автор. Для пророка Давида серце — це не просто кров’яний насос, воно відчуває, воно мислить, воно може бути чистим, може й ухилитися до гріховних лукавих слів. Серце теж мислить, воно може журитися і веселитися, може бути мудрим, а може і «ожиріти» або стати твердим мов камінь. Для Давида мислення зосереджено не в голові, не в мозку, а саме у серці — бо воно є осередком почуттів і розуму. Але серце є не тільки у людини, воно також є у Бога, як каже Іов: «Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її та дихання її» (Іов.34:14).

«Не уклони сердце мое в словеса лукавствия / Не ухили моє серце в слова лукавства» — значить не ухили мої почуття і розум в лукаві слова, що виправдовують гріх. Чи складно вигадати виправдання гріху? Не складно, тим більше, що люди займаються цим із самого початку своєї історії. Адам виправдався, зваливши вину на Єву, Єва звалила вину на змія. А змій на кого звалить вину? Мабуть на тебе, грішнику! Вільна воля породжує відповідальність, скільки б людина не виправдовувалася, у своїх гріхах завжди буде винна вона сама.

А тим часом наш хор виконує останній рефрен «Да исправится молитва моя», служба Передосвячених Дарів рухається до моменту перенесення Святих Дарів з жертовника на престол, що означає шлях Господа від Голгофи до гори Єлеонської, від Розп’яття до Воскресіння та Вознесіння.

І нехай Господь виправить нашу молитву, щоб стати гідними причасниками Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа!

Священик Валерій Варнашов