Архімандрит Феодосій (Шклярук Федір Михайлович) народився 18 червня 1961 року в с. Юрківці Немирівського району в багатодітній селянській родині. Батьками був вихований у православній вірі, з дитинства відвідував храм, полюбив церковні богослужіння, навчився читати церковно-слов’янською і співав на криласі.
Священики Вінницької єпархії полюбили юнака, який гарно співав і відмінно знав богослужбовий устав, що на той час для молодої людини було рідкістю. Федора запрошували у різні храми, особливо на святкові служби. Він не лише виконував обов’язки псаломщика, а й міг у разі потреби замінити регента хору. Хоча хлопець і не навчався нотній грамоті, але мав чудовий музичний слух і знав напам’ять голосові партії багатьох богослужбових піснеспівів.
У 1984 році Федір отримав перше офіційне призначення на посаду псаломщика Свято-Успенського храму с. Маньківка Тульчинського району. У 1989 році тодішній Керуючий Вінницькою єпархією митрополит Агафангел (нині - митрополит Одеський і Ізмаїльський) рукопоклав Федора Шклярука у сан диякона. Хіротонія відбулася 5 листопада у тодішньому кафедральному соборі на честь Різдва Пресвятої Богородиці. 28 грудня того ж року митрополит Агафангел звершив чернечий постриг Федора Шклярука, який отримав ім’я Феодосій на честь преподобного Феодосія Печерського.
11 березня 1990 року ієродиякон Феодосій був рукопокладений у священицький сан. А вже 16 березня ієромонах Феодосій був призначений на пастирське служіння у щойно відкритий після десятиліть безбожних гонінь Свято-Троїцький жіночий монастир у смт. Браїлів Жмеринського району.
Багато трудів довелося понести о. Феодосію у обителі, яка потребувала як відбудови монастирських храмів і корпусів, так і відродження духовного життя. За сумлінні труди, у серпні 1991 року, ієромонах Феодосій був удостоєний права носіння золотого наперсного хреста. У червні 1992 року був возведений у сан ігумена, а у квітні 1993 року – у сан архімандрита. Цими нагородами Церковне священноначалля відзначило ревність архімандрита Феодосія на пастирській ниві. Але головною нагородою для священика і монаха був дар молитви і любові до людей, якими о. Феодосія рясно обдарував Господь. Це відчували своїм серцем церковні люди, які нескінченним потоком текли до келії о. Феодосія, щоби отримати від нього пораду, духовну допомогу і молитовну підтримку.
Як це завжди буває, дияволу не подобається, коли людина духовно зростає і допомагає іншим ставати ближчим до Бога. Використовуючи свою хитрість та різні життєві обставини ворог роду людського намагається зашкодити подвижнику. Не оминула така доля і архімандрита Феодосія. У 1999 році він йде з Браїлівського монастиря. Це засмутило багатьох духовних чад батюшки. Але Господь невдовзі обернув цю скорботу на радість.
Короткий час архімандрит Феодосій побув настоятелем Свято-Усікновенського Лядівського монастиря, потім був переведений у Шаргородський Свято-Миколаївський монастир. Але вже в жовтні 1999 року, з благословення архієпископа Макарія (Свистуна) архімандрит Феодосій (Шклярук) заснував новий чоловічий монастир у с. Лемешівка Калинівського району.
Один лише Бог знає, скільки трудів, поту і сліз коштувало о. Феодосію збудувати монастир, маючи на початку лише напівзруйнований колишній панський будинок і постіно відчуваючи насторожене ставлення місцевих мешканців. На перших порах мало хто вірив, що монастир у Лемешівці відбудеться, адже скільки є в Україні монастирів з поважною віковою історією, які не можуть відродитися і стоять напівпусті – майже без братії і без духовного життя!
З Божою допомогою о. Феодосій за короткий час не лише зібрав навколо себе ченців, але й збудував кілька храмів, влаштував численні скити у Лемешівці. Дуже скоро після прибуття о. Феодосія Лемешівка перетворилася на паломницький центр. Сюди приїздили люди, які чули про доброго батюшку авву Феодосія, котрий має мудрість, любов, співчуття і дар молитви. Приїхавши одного разу, вони назавжди пам’ятали дорогу обитель, де був їх духовний наставник, який допомагав знайти головну дорогу християнина – дорогу до Бога.
За свої труди на Христовій ниві архімандрит Фелодосій у 2015 році Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України був удостоєний права носіння другого хреста з прикрасами.
За постійним оптимізмом і добрим гумором, о. Феодосій приховував від інших людей страждання, які він терпів ще з дитинства від різних хвороб, що з роками лише примножувалися. Саме тривала хвороба стала причиною того, що 24 серпня 2016 року, на 56-му році життя, перестало битися серце архімандрита Феодосія.
Відспівування настоятеля обителі звершили архієреї: митрополит Вінницький і Барський та архієпископ Городницький у співслужінні численного духовенства з різних єпархій.
Похований архімандрит Феодосій (Шклярук) 25 серпня на монастирському кладовищі у с. Лемешівка, біля олтарної стіни побудованого його стараннями храму на честь преподобного Марка Гробокопателя Києво-Печерського.
