Піст: весна покаяння або внутрішнє сафарі

Прот. Андрій Ткачов: Піст – це вихід на свободу

Для кожного християнина щорічно навесні  наступає дивовижно радісний період. Радісний тому, що в цей час можна звільнитись від всього непотрібного, некорисного, зайвого, що так щільно увійшло в наше життя. 

Як часто в дитинстві, захоплюючись романами Жюль Верна, ми із захопленням спостерігали за сміливцями, які мандрували  на повітряній кулі. І раптом, ми завмирали, — куля починає втрачати швидкість  і хтось обов’язково здогадається викинути баласт. Все — головних героїв врятовано, куля стрімглав мчить догори.  Знає і боксер, якщо за 10 хвилин до рингу він з’їсть 5 страв, на всі його зусилля чекає фіаско.

Так і піст, скидаючи зайвий чуттєвий баласт, спрямовує молитву на небо, стаючи для неї крилами при сходженні до горнього світу. 

Але піст — це не зміна раціону харчування з метою повернути втрачену 20 років назад талію і відповідний гардероб. Це свого роду – подвиг. І хоча для багатьох людей подвиг асоціюється з залпами гармат, льодовими вершинами гір та кораблями серед бурхливого моря, насправді, подвиг – це зрушення себе з мертвої точки. Подвиг – це сміливість зазирнути вглибину своєї душі і очистити її від багатолітнього бруду і нашарування образ,  негідних вчинків і старої номенклатури цінностей. 

О, це справжній екстрим, внутрішнє сафарі, тому що  наші душевні лабіринти кишать і дикими звірами,  і класичними павуками, і скелетами у шафах. Преподобний Ісаак Сирін стверджує: хто сподобився бачити самого себе — вище того, хто сподобився бачити Ангелів.

Вузький шлях посту допомагає  пройти через біль  виявлення свого грішного підпілля, виступаючи найдосконалішою  гігієною людської душі.

Ми ні на секунду не піддаємо сумніву необхідність тілесної гігієни. Але душа наша теж потребує очищення, звільнення від тягаря гріха. Причини багатьох нервових розладів криються у нерозкаяних гріхах, психологічних тягарях, які людина носить багато років. 

Великий дар посту – це «богослів’я сліз» — подвиг покаяння.  Ми часто залишаємо завданняпокаяння на потім, і лише перед загрозою небезпеки, хвороби , що актуально сьогодні — епідемії ми раптом стаємо по відношенню до себе, до людей, до Бога – серйозними. Ми перестаємо грати в життя, ніби пишемо чернетку.

До речі, єврейський еквівалент слова покаяння – оглянутись назад, а з грецької перекладається, як «зміна свідомості».

Наш сучасник  відразу «заведе шарманку»: а в чому мені каятись? Не вбив, не вкрав.. . Існує вбивство, настільки підступне, що багатьма сприймається як невинна медична операція. Це – аборт. Бог дарує людині безсмертну душу в момент зачаття, вчені-ембріологи, генетики стверджують, що перша клітина – зігота – містить усю повноту інформації про людину, і не може сприйматись, як частина тіла жінки. Щодня у нас відбуваються криваві бойні невинних нехрещених немовлят, адже наша країна тримає пальму першості по абортах.

 В деяких європейських країнах, закріплене Конституцією право на життя, починається з моменту зачаття (скажімо, в Ірландії, Угорщині); подібні правочини значно ускладнюють наругу над плодом, в тому числі промоушен у сфері сурогатного материнства.  

Піст допомагає побачити себе справжнім і відновити ієрархію душевних сил, підпорядкувати складну психічну організацію людини вищим духовним цілям. Давньохристиянський апологет Афіногор говорить про залежність духовного від тілесного в таких образах: душа – інструмент, а тіло – музикант. 

Образно говорячи, завдяки зусиллям посту, тіло з африканського барабана перетворюється на скрипку Страдіварі.

Піст – це не обряд чи механічна дія. Без постійних зусиль і подвига волі Євангельські заповіді залишаться лише ідеалами, що сяють в недосяжній височині, як далекі зорі. «Ти постиш? – говорить Святий Іоан Златоуст, — нагодуй голодних, напої спраглих, відвідай хворих, не забудь ув’язнених. Утіш скорботних і тих, що плачуть; будь милосердним, добрим, тихим.»

Спокій серця, мир духа – головні плоди і здобутки посту. Перевірте себе! Зуд незадовільненості душевної і тілесної мучить нашого сучасника у всіх сферах життя; 24 години на добу спокуси подразнюють нашу слабку душу: з’їш, випий, надягни, подивись, спробуй! Фата моргана, Танталові муки сучасної цивілізації. Піст допомагає душі перемагати пристрасті, вилучає душу, як перлину з мушлі, з полону всього брутально-чуттєвого, хибного, шкідливого.

Молитися не можливо, курячи цигарку. Перед входом до храму, відкидається цигарка… Але храм Божий – це ми.

Хто хоче кожну хвилину бути храмом Божим – відкине все зайве, не-вічне, не-істинне, токсичну думку, нечисте почуття. Уважне ставлення до щонайменшого душевного поруху в собі – термометр гарячності  віри людини і її любові до Бога — головна тема посту.