Пам’ять святого апостола Іакова Алфєєва

Пам’ять святого апостола Православна Церква вшановує 22 жовтня.

Святий апостол Іаков був сином Алфея і братом апостола і Євангеліста Матвія – колишнього митаря. Коли Господь наш Ісус Христос, перебуваючи на землі у плоті, обрав в апостоли простих і благочестивих людей, щоб послати їх на проповідь Євангелія у світ, тоді обрав Він і цього Іакова і, як гідного, прирахував його до апостольського лику (Мф.10 : 3; Мк.3: 18; Лк.6: 15). І став Іаков одним з числа дванадцяти апостолів, самовидцем і слугою Христовим, проповідником Його таїн і Його послідовником (Мф.10:3). Прийнявши з іншими апостолами Духа Святого, Який зійшов на них у вогняних язиках (Деян.1:13), він відправився до язичників проповідувати Христа і наставляти заблудших на шлях праведний. Розпалившись вогнем Божественної ревності, він спалює терни безбожництва, знищував ідолів, їх капища, лікував різні недуги, відганяв від людей духів лукавих і ще безліч людей привів до Христа, через що придбав собі і нове ім’я: насіння Божественне. Бо він насіяв в серцях людських Боже слово, насадив віру і зростив благочестя: заради цього він і був названий “Божественним насінням”.

Ап. Іаков Алфєєв здійснював апостольське служіння спочатку в Іудеї, потім супроводжував ап. Андрія Первозванного до Едесси (Едесса – нинішня Орфа – древній знамените місто Месопотамії на р.Євфрат), проповідував вчення Христове в Газі (одне з найдавніших міст філістимлянських на кордоні з царством Іудейським, яке в часи апостольські належало Сирії) і Єлевферополі (місто Південної Палестини по дорозі між Єрусалимом і Газою) і суміжних їм місцях, звідки відправився в Єгипет і тут в місті Острацині (приморське місто на кордоні з Палестиною) завершив апостольські труди свої мученицькою смертю на хресті.

Глава святого апостола зберігається в соборі св. ап. Марка у Венеції, частка мощей – в базиліці св. Миколая Чудотворця в Барі (католицькі храми).

Тропарь, глас 3:

Апостоле святый Иакове,/ моли Милостиваго Бога,/ да прегрешений оставление// подаст душам нашим.

Кондак, глас 2:

Твердо мудрости догматы в души благочестивых вложившаго, похвалами да ублажим, яко боговещателя вси Иакова: престолу бо славы Владычню предстоя, и со всеми ангелы радуется, моля непрестанно о всех нас.