Як переоблачали нетлінні мощі святителя Іоанна Шанхайського

25 жовтня 2011 року у кафедральному соборі на честь ікони Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» в Сан-Франциско відбулося обмивання і переоблачення святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця. До цього мощі Владики омивалися і одягалися всього один раз – напередодні його прославлення і перенесення мощей з усипальниці в собор у 1994 р.

Головним приводом до переоблачення послужила пропозиція тверського відділення руху «Православна молодь» зшити для святителя нове вбрання замість старого. Старе вбрання буде передано в споруджуваний цим рухом в Твері храм на честь святителя Іоанна.

Правлячий архієрей Західно-Американської єпархії Високопреосвященніший архієпископ Кирил прийняв цю пропозицію і дав своє благословення. Нове вбрання для святителя Іоанна було зшито з великою любов’ю і смаком в майстернях Свято-Єлизаветинського монастиря в Мінську. Насельниці та духовенство цієї обителі дуже поважали владику Іоанна і теж мають намір побудувати храм на його честь.

Переоблачення було вирішено здійснити під час чергового осіннього пастирського зібрання духовенства єпархії, для того щоб будь-який священнослужитель або гість зібрання міг прийняти участь у цьому чині, побачити відкриті святі мощі і прикластися до них.

Необхідно зауважити, що досвіду переоблачення мощей в Північній Америці практично немає, так як мощів там небагато, на відміну від Греції та інших православних країн, де мощі переоблачають, як правило, щорічно. Наприклад, стерті тапочки святителя Спиридона Триміфунтського.

У єпархії довелося покластися на досвід вікарного архієрея, єпископа Сиєтлійського Феодосія, постриженника Києво-Печерської лаври, а також на тих кліриків єпархії, які брали участь у відкритті та переоблаченні владики Іоанна в 1993 році.

25 жовтня після обіду, на засіданні Пастирського зібрання  архиєпископ Кирил оголосив про майбутнє переоблачення і запросив всіх бажаючих взяти участь у чині. Майбутнім учасникам владика рекомендував постити перед цією подією. Потім було складено список і було розподілено, хто що буде робити у продовженні чину. А на вечірній службі все духовенство сповідувалось.

О пів на дев’яту вечора архиєпископ Кирил, 23 священнослужителя, 1 монах і 2 читця зібралися в храмі. Серед учасників були і ті, хто свідчив відкриття мощей владики Іоанна в 1993 році. Двері храму були зачинені, і духовенство зайнялося підготовкою до майбутнього чину. Були винесені требники, послідування служби св. Іоанну з акафистом, облачення, нова подушка для гробниці, блюдо і губки для миття мощей, стіл і простирадла на які будуть покладені мощі, ковчег для малих частичок.

Під час підготовки йшло обговорення майбутнього чину. Зайвих розмов не було, всі були зосереджені, відчувався благоговійний трепет. Перед початком молебню учасники попросили вибачення один у одного.

Рівно о 9 годині вечора біля раки з мощами св. Іоанна був звершений молебень «Перед початком доброї справи» з співом величання святителю. Потім архімандрит Іриней виголосив слово, у якому наголосив, що майбутнє чинопослідування – це акт відповідної любові до святителя Іоанна: як він дбав і дбає про нас, так і ми повинні піклуватися про його нетлінні останки.

Потім почалося чинопослідування, яке тривало дві з половиною години. Протягом всього чину переоблачення чотири диякона стояли на амвоні і невпинно кадили, а духовенство по черзі, теж без зупинки, співало службу Владиці та акафист.

Рака з мощами була винесена на середину храму, ключар собору відкрив замки раки, і була знята кришка. Прислужник підніс глечик з водою, і архієрей та духовенство помили руки.

Потім священнослужителі по черзі або попарно підходили до мощів і знімали по одній частині облачення: требні хрест в руках Владики, требне Євангеліє, жезл, митру, хрест і панагію, омофор, доручі…

Якщо комусь потрібна була допомога (наприклад, було важко зняти саккос), то йому допомагав хтось з присутніх. Старе біле вбрання було акуратно складено на столику. Вивільнені священнослужителі або молилися, поминаючи своїх близьких і парафіян, або відходили до півчих.

Коли святитель залишився одягненим лише в білу сорочку і підризник, старші протоієреї вийняли мощі з раки і перенесли їх на покритий білим простирадлом стіл. Мощі владики Іоанна – добре збереглися, але всохле тіло: видно його нігті, бороду і волосся. Мощі напрочуд міцні — у них немає ознак крихкості, їх можна взяти за ноги і вільно підняти.

Частина учасників почала чистити раку, з обережністю і увагою збираючи маленькі частички мощей і складаючи їх у спеціально підготовлений ковчег.

Білу сорочку і підрясник святителя зняли учасники з ченців, вони ж омили мощі і одягли на Владику новий підрясник і сорочку.

По відгуку одного з учасників, православного американця: «Важко описати ту атмосферу розтрощення і благодаті, яка наповнювала кафедральний собор в той вечір. Хоча всі учасники з великим трепетом і турботою поставилися до своїх обов’язків, панував якийсь особливий мирний стан. У багатьох на обличчі були сльози. Весь чин здавався «поза часом». Передбачалося, що переоблачіння займе півтори години, але насправді воно тривало три з половиною, і цей час пролетів зовсім непомітно».

Цікаво відзначити, що деякі парафіяни кафедрального собору, проходячи в цей час повз храму або по сусідній вулиці, звернули увагу, що на вулиці стоїть запах ладану і навіть було видно дим кадив!

Облачення святителя Іоанна відбувалося в тому ж порядку, що і викриття: той священик, який знімав старі доручі, одягав Владиці нові. Нове вбрання, головним чином синього, червоного і золотого кольору і з великим смаком вишито. Нова відповідна новому одяганню мітра ще не готова.

Після того, як Владика був одягнений (крім митри, хреста і панагії), мощі були знову перенесені і покладені в раку. Вже в раку на Владику були покладені митра (поки колишня біла), хрест, панагія. Хрест, панагія були підшиті нитками, щоб вони не рухалися, так як рака з мощами Владики щорічно виноситься на середину храму в день його свята в липні.

Після цього раку закрили і перенесли на своє місце. Учасники чину приклалися до мощей і, отримали благословення архієпископа..

На наступний ранок була здійснена соборна архиєрейська літургія, на якій служили всі учасники вчорашнього чинопоследовання. Незважаючи на те, що багато священиків, в тому числі і немолоді, напередодні були в храмі на ранковій та вечірній служби і на чині переоблачення в загальній складності близько десяти годин, усі були бадьорі й радісні.

На закритті Пастирського зібрання благочинний Північного округу Західно-Американської єпархії протоієрей Олексій Котар від імені учасників чину переоблачення мощей отця нашого Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця, сказав, що всі учасники були зворушені до глибини серця участю в цьому чині і дякують Господу за цю честь, а правлячого архієрея – за живу, очну зустріч з Владикою Іоанном.

Дивен Бог во святих Своих!

Джерело: https://www.pravmir.ru/pereoblachenie-moshhej-izhe-vo-svyatyx-otca-nashego-ioanna-shanxajskogo-i-san-francisskogo-chudotvorca/