3 червня — день пам’яті рівноап. царя Костянтина і матері його Єлени

Святий імператор Костянтин (306-337), отримав від Церкви іменування «рівноапостольний», а у всесвітній історії найменований Великим, був сином цезаря Констанція Хлора (305-306), який правив країнами Галлією і Британією.

Величезна Римська імперія була в той час розділена на Західну і Східну, на чолі яких знаходилися два самостійних імператора, мали співправителів, одним з яких у Західній половині та був батько імператора Костянтина. Свята цариця Олена, мати імператора Костянтина, була християнкою. Майбутній правитель всієї Римської імперії – Костянтин – був вихований у повазі до християнської релігії.

Батько його не переслідував християн у керованих ним країнах, у той час, як у всій решті Римської імперії християни піддавалися жорстоким гонінням з боку імператорів Діоклетіана (284-305), його співправителя Максиміана Галерія (305-311) – на Сході і імператора Максиміана Геркула (284-305) – на Заході. Після смерті Констанція Хлора син його Костянтин в 306 році був проголошеним військами імператором Галлії та Британії. Першою справою нового імператора було проголосити в підвладних йому країнах свободу сповідання християнської віри. Фанатик язичництва Максиміан Галерій на Сході і жорстокий тиран Максентій на Заході ненавиділи імператора Костянтина і задумали його вбити, але Костянтин попередив їх і в ряді воїн з допомогою Божої розбив всіх своїх супротивників. Він благав Бога дати йому знамення, яке надихнуло б його військо хоробро битися, і Господь явив йому на небі світле знамення Хреста з написом: «Цим перемагай». Ставши повновладним правителем Західної частини Римської імперії, Костянтин видав у 313 році Міланський едикт про віротерпимість, а в 323 році, коли зацарював як єдиний імператор над всією Римською імперією, поширив дію Міланського едикту і на всю східну частину імперії. Після трьохсот років гонінь християни вперше отримали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа.

Відмовившись від язичництва, імператор не залишив столицею імперії стародавній Рим, колишній центром язичницького держави, а переніс свою столицю на схід, у місто Візантію, яка і була перейменована у Константинополь. Костянтин був глибоко переконаний, що лише християнська релігія може об’єднати величезну різнорідну Римську імперію. Він всіляко підтримував Церкву, повертав із заслання сповідників-християн, будував церкви, дбав про духовенство. Глибоко шануючи хрест Господній, імператор бажав знайти і самий Животворящий Хрест, на якому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос. Для цієї мети він направив у Єрусалим свою матір – святу царицю Олену, давши їй великі повноваження і матеріальні засоби.

Разом з Єрусалимським Патріархом Макарієм свята Олена приступила до пошуків, і Промислом Божим Животворящий Хрест був чудесним чином знайдений в 326 році. Перебуваючи в Палестині, свята цариця багато зробила на користь Церкви. Вона наказала звільнити всі місця, пов’язані із земним життям Господа і Його Пречистої Матері, від усяких слідів язичництва, наказала спорудити в цих пам’ятних місцях християнські церкви. Над печерою Гробу Господнього сам імператор Костянтин повелів спорудити чудовий храм на славу Воскресіння Христового. Свята Олена віддала Животворящий Хрест на зберігання Патріарху, частина Хреста взяла з собою для вручення імператору. Роздавши в Єрусалимі щедру милостиню та влаштувавши трапези для бідних, під час яких сама прислуговувала, свята цариця Олена повернулася до Константинополя, де невдовзі померла в 327 році.

За свої великі заслуги перед Церквою і праці з набуття Животворящого Хреста цариця Олена іменується рівноапостольною.

Після Нікейського Собору рівноапостольний Костянтин продовжував активну діяльність на користь Церкви.  В кінці життя він прийняв Святе Хрещення, підготувавшись до нього всім своїм життям.  Помер святий Костянтин в день П’ятидесятниці в 337 році і був похований в церкві Святих апостолів в заздалегідь приготовленої йому гробниці.

Молитва:

О предивнии и всехвальнии царие, святии равноапостольнии Константине и Елено! К вам, теплым заступником, возносим наши недостойныя молитвы, яко велие имате дерзновение ко Господу. Испросите у Него мир Церкви и всему миру благоденствие, начальником мудрость, пастырем попечение о пастве, пасомым смирение, старцем желанное упокоение, мужем крепость, женам благолепие, девственником чистоту, детям послушание, младенцем христианское воспитание, больным исцеление, враждующим примирение, обидимым терпение, обидящим страх Божий. Приходящим в храм сей и молящимся в нем святое благословение и всем вся по коегождо прошению полезная, да хвалим и поем Благодетеля всех Бога в Троице славимаго Отца, и Сына, и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Тропар:

Креста Твоего образ на небеси видев, и якоже Павел звание не от человек прием, во царех Апостол Твой, Господи, царствующий град в руце Твоей положи: егоже спасай всегда в мире молитвами Богородицы, едине Человеколюбче.

Кондак:

Константин днесь, с материю Еленою, крест являют всечестное древо, всех убо Иудеов посрамление суще, оружие же на противныя верных царей: нас бо ради явися знамение велие и во бранех грозное.

Величаем вас, святии благовернии и равноапостольнии царие Константине и Елено, и чтим святую память вашу, вы бо святым Крестом всю вселенную просветили есте.