31 травня-день пам’яті мученика Феодота Анкірського та семи дів-мучениць

Святий мученик Феодот і святі мучениці — Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Іулія, Олександра і Евфрасія – жили в 2-ій половині III століття в місті Анкірі, Галатійській області, і мученицьки померли за Христа на початку IV століття.

Святий Феодот був «корчемником», мав свою гостинницю, був одружений. Вже тоді він досяг високої духовної досконалості: дотримувався чистоти і цнотливості, виховував у собі стриманість, підкорював плоть духу, вправляючись у пості і молитві. Своїми бесідами він приводив іудеїв і язичників до християнської віри, а грішників до покаяння і виправлення. Святий Феодот прийняв від Господа дар зцілень і лікував людей хворих.

Під час гоніння імператора Діоклетіана (284-305) на християн в місто Анкірі був призначений відомий своєю жорстокістю правитель Феотекн. Багато християн втекли з міста, залишаючи свої будинки та майно. Феотекн оповістив всіх християн, що вони зобов’язані принести жертву ідолам, у разі ж відмови будуть віддані на муки і смерть. Язичники приводили християн на муки, а майно їх розкрадали.

В країні настав голод. У ці суворі дні святий Феодот у своїй гостинниці давав притулок християнам, які залишилися без даху над головою, годував їх, приховував тих хто піддавався переслідуванню, зі своїх запасів давав розореним церквам все необхідне для здійснення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в’язниці, надаючи допомогу невинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу Спасителю. Феодот не боявся ховати останки святих мучеників, таємно відносячи їх або викуповуючи за гроші у воїнів. Коли в Анкірі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали здійснювати в його гостинниці. Усвідомлюючи, що його теж чекає мученицький подвиг, святий Феодот у розмові зі священиком Фронтоном передбачив, що йому незабаром доставлять мученицькі мощі на місце, обране ними обома. На підтвердження цих слів святий Феодот віддав свій перстень священику.

У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви – Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Іулія, Олександра і Евфрасія з юних років присвятили себе Богу, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли старечого віку.

Наведені на суд як християнки, святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були піддані катуванням, але залишилися непохитними. Тоді правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головний убір, показала їм свою сиву голову. Юнаки отямилися, самі заплакали і пішли геть. Тоді правитель наказав, щоб святі взяли участь в святкуванні «обмивання ідолів», як це робили язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це вони були засуджені до смерті. Кожній на шию був прив’язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері. У наступну ніч свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла і поховати по-християнськи. Святий Феодот, взявши з собою свого друга Полихронія та інших християн, попрямував до озера. Між тим перед вартою, поставленої язичниками на березі озера, явився святий мученик Сосандр. Налякана варта кинулась тікати. Вітер відігнав воду на інший бік озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де і поховали. Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав страчувати без розбору всіх християн. Був схоплений і Полихроній. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота як винуватця викрадення тіл. Святий Феодот став готуватися до смерті за Христа; піднісши разом з усіма християнами старанні молитви, він заповідав віддати його тіло священику Фронтону, якому раніше віддав свій перстень. Святий постав перед судом. Йому показали різні знаряддя мук і разом з тим обіцяли великі почесті і багатство, якщо він відречеться від Христа.

Святий Феодот прославив Господа Ісуса Христа, сповідав свою віру в Нього. У люті язичники зрадили святого тривалим катуванням, але сила Божа підтримала святого мученика. Він залишився живий і був відведений в темницю.На наступний ранок правитель знову наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що похитнути його мужність неможливо.  Тоді він повелів відсікти голову мученику. 

Страта відбулася, але піднялася буря завадила воїнам спалити тіло мученика.  Воїни, сидячи в наметі, залишилися стерегти тіло.  В цей час священик Фронтон проходив прилеглої дорогою, ведучи осла з поклажею вина зі свого виноградника.  Біля місця, де лежало тіло святого Феодота, осів раптом впав.  Воїни допомогли підняти його і розповіли Фронтону, що стережуть тіло страченого християнина Феодота.  Священик зрозумів, що Господь промислом привів його сюди.  Він поклав святі останки на осла і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю поховав.  Згодом він спорудив на цьому місці церкву.  Святий Феодот прийняв смерть за Христа 7 червня 303 або 304 року, а згадується його пам’ять 31 травня, в день смерті святих дів.

 Опис життя і мученицького подвигу святого Феодота і страждання святих дів склав сучасник і сподвижник святого Феодота і очевидець смерті його — Ніл, який перебував в місті Анкірі в період гоніння на християн імператора Діоклетіана.

Тропар:

Му́ченик Твой, Го́споди, Феодо́т/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак:

Страда́льчески подвиза́вся до́бре, со сострада́льцы твои́ми, Феодо́те,/ и венцы́ по́чести прия́сте с честны́ми страстоте́рпицами де́вами.// Те́мже Христа́ Бо́га моли́те непреста́нно о всех нас.