24 травня — день пам’яті рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських (+відео)

24.05.2020

Святі рівноапостольні первоучителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило і Мефодій походили із знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.

Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств, мабуть, Болгарському, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин з малих років відрізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Костянтин досконало спіткав всі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Костянтин отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Розшуканий там і повернений в Константинополь, він був призначений вчителем філософії у Вищій константинопольській школі. Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Костянтина були настільки великі, що йому вдалося перемогти в суперечках вождя єретиків-іконоборців Аннія. Після цієї перемоги Костянтин був посланий імператором на диспут для дебатів про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також одержав перемогу. Повернувшись, святий Костянтин віддалився до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час в безперервній молитві і читанні творінь святих отців.


Невдовзі імператор визвав обох святих братів з монастиря і відправив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час в місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати дивовижним чином знайшли мощі священномученика Климента папи Римського (пам’ять 25 листопада). Після цього святі брати відправились до хазарів, де одержали перемогу в дебатах з іудеями і мусульманами, проповідуючи євангельське вчення. На шляху додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися в Константинополь. Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій дістав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, неподалік від гори Олімп, де він працював раніше.
Невдовзі прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, гнобленого німецькими єпископами, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати на рідній для слов’ян мові. Імператор викликав святого Костянтина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Костянтин з постом і молитвою взявся до нового подвигу. З допомогою брата свого святого Мефодія і учнів Вдали, Климента, Савви, Наума і Ангеляра він склав слов’янську азбуку і переклав на слов’янську мову книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було в 863 році.
Після завершення перекладу святі брати відправилися в Моравію, де були прийняті з великою честю, і стали вчити богослужінню на слов’янській мові. Це визвало злобу німецьких єпископів, які здійснювали в моравських церквах богослужіння на латинській мові, і вони повстали проти святих братів, стверджуючи, що богослужіння може відбуватися лише на одному з трьох мов: єврейській, грецькій або латинській. Святий Костянтин відповідав їм: «Ви визнаєте тільки три мови, гідних того, щоб славити на них Бога. Але Давид говорить: «Співайте Господеві вся земля, хваліте Господа всі язици, всяке дихання хай хвалить Господа!» І в Святому Євангелії сказано: «Шедше навчіть вся мови…»». Німецькі єпископи були осоромлені, але озлобилися ще більше і подали скаргу в Рим. Святі брати були покликані в Рим для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Костянтин і Мефодій відправилися в Рим.

Дізнавшись про те, що святі браття несуть із собою святі мощі, папа Андріан з кліром вийшов їм назустріч. Святі брати були зустрінуті з пошаною, папа Римський затвердив богослужіння на слов’янській мові, а переведені братами книги наказав покласти в римських церквах і звершувати літургію на слов’янській мові.
Знаходячись в Римі, святий Костянтин захворів, і в чудесному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з іменем Кирило. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило, заповідав братові своєму, святому Мефодію продовжувати їх спільну справу – виховання слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій просив папу Римського дозволити відвезти тіло брата для погребіння його на рідній землі, але тато наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали звершуватися чудеса.
Після смерті святого Кирила папа, виконуючи прохання слов’янського князя Коцела, послав святого Мефодія в Паннонію, висвятивши його в архієпископа Моравії і Панонії, на древній престол святого апостола Андроніка. В Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував розповсюджувати богослужіння, писемність і книги на слов’янській мові. Це знову викликало гнів німецьких єпископів. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, який був засланий в ув’язнення в Швабію, де протягом двох з половиною років перетерпів багато страждань. Звільнений за наказом Римського папи Іоана VIII і відновлений в правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу (пам’ять 16 вересня), а також одного з польських князів. В третій раз німецькі єпископи підняли переслідування святителя за неприйняття римського вчення про походження Святого Духа від Отця і від Сина. Святитель Мефодій був викликаний до Риму, але виправдався перед папою, зберігши в чистоті православне вчення, і був знову повернутий в столицю Моравії – Велеград.
Тут в останні роки свого життя святитель Мефодій з допомогою двох учнів-священників переклав на слов’янську мову весь Старий Завіт, крім Маккавейских книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і книги (Патерик).
Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного із своїх учнів – як на достойного собі наступника.Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено на трьох мовах — слов’янською, грецькою і латинською; він був похований в соборній церкві Велеграда.

Молитва:

О, пресла́внии просвети́телие слове́нских язы́к, святи́и равноапо́стольнии Мефо́дие и Кири́лле, ва́ших письме́н и уче́ний све́том просвети́вшеся и в ве́ре Христо́вой наста́вльшеся, я́ко ча́да ко отце́м, усе́рдно ны́не прибега́ем и сокруше́нием серде́чным мо́лимся: а́ще и заве́т ва́ших не соблюдо́хом, о угожде́нии бо Бо́гу небрего́хом и от бра́тняго единомы́слия в ве́ре отпадо́хом, оба́че я́коже дре́вле в земно́м житии́ ва́шем, си́це и ны́не гре́шных и недосто́йных не отврати́те тщи, но, я́ко иму́ще ве́лие ко Го́споду дерзнове́ние, приле́жно Того́ моли́те, да обрати́т нас в путь спасе́ния, да умири́т раздо́ры единове́рных, да приведе́т к единомы́слию отпа́вших и всех нас ду́хом любве́ да соедини́т Еди́ней Святе́й, Собо́рней и Апо́стольстей Це́ркви! Ве́мы бо, я́ко мно́го мо́жет моли́тва пра́ведных по благосе́рдию Влады́ки. Не оста́вите у́бо нас, уны́лых и недосто́йных, чад ва́ших, и́хже ра́ди грехо́в па́ства ва́ша, враждо́ю разделя́ема и собла́знами иносла́вных прельща́ема, ума́лися, о́вцы же слове́сныя, разрыва́емы, восхища́ются во́лки губи́тельными. Пода́ждьте у́бо нам моли́твами ва́шими ре́вность Правосла́вия, я́ко да оте́ческая преда́ния до́бре сохрани́м, кано́ны церко́вные ве́рно соблюде́м, вся́ких лжеуче́ний стра́нных отбежи́м и, та́ко в житии́ богоуго́дном преспева́юще, жи́зни ра́йския на Небеси́ сподо́бимся, иде́же ку́пно с ва́ми просла́вим в Тро́ице Еди́наго Бо́га во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Поділитись:

Читайте наші новини в Telegram, Viber

Інші новини

200-ліття Миколаївського храму села Рибченці Хмільницького благочиння

22 травня 2024 року, в день перенесення чесних мощей святителя Миколая Чудотворця, парафіянами храму святителя Миколая села Рибченці Хмільницького благочиння відсвяткували 200-ліття храму. Протягом останніх 33-х років настоятелем храму є найстаріший клірик Хмільницького благочиння – протоієрей Ігор Крученюк. Цього дня він також відзначив 47-річчя священицького служіння. Соборне богослужіння у день престольного свята звершили клірики Хмільницького благочиння. […]

23.05.2024

У Вінницькій єпархії створено паломницьку службу «Живоносне Джерело»

З благословення митрополита Вінницького і Барського Варсонофія, у Вінницькій єпархії створено паломницьку організацію «Живоносне Джерело», на честь ікони Божої Матері. Паломницька служба була створена 10 травня, у пʼятницю Світлої седмиці, коли свята Православна Церква вшановує образ Пресвятої Богородиці «Живоносне Джерело», саме тому, з благословення архіпастиря, ця організація має таку назву. Паломницький центр, має на меті […]

22.05.2024

Престольне свято староміського Миколаївського храму Вінниці

22 травня 2024 року, у день памʼяті перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая Мирлікійського, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій звершив Божественну літургію у староміському Миколаївському храмі міста Вінниці. Архіпастирю співслужили: насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архімандрит Макарій (Коломієць); благочинний Другого Вінницького міського округу протоієрей Віталій Білявський; настоятель храму протоієрей Роман Макар та клірики міста. На Малому […]

22.05.2024