21 травня — день пам’яті святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова (+відео)

Апостол Іоанн був особливо любимим Спасителем за жертовну любов і чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе.

Святий Іоанн Богослов був присутній при воскресінні Господом дочки Яіра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він сидів поруч з Господом і за знаком апостола Петра, приникнув до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника.

Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників, він же знаходився у дворі архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, засмучений всім серцем.
Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернення до Неї з висоти Хреста слова Розп’ятого Господа: «Жінко, це син Твій» і до нього: «Ось Мати твоя» (Ін.19:26-27).

З цього часу апостол Іоанн, як люблячий син, дбав про Божу Матір і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму. Після Успіння Божої Матері апостол Іоанн, по свіжому йому жеребом, попрямував у Ефес і інші малоазійські міста для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на сушу, тільки апостол Іоанн залишився в морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він впізнав апостола Іоанна, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині. Вчитель і учень вирушили в Ефес, де апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, так що кількість віруючих зростала з кожним днем. В цей час почалося гоніння на християн імператором Нероном. Апостола Іоанна відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоанн був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячим маслом, в який був кинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоанна заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років.

По шляху проходження до місця заслання апостол Іоанн здійснив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоанн просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив безліч хворих. Волхви різними бісівським спокусами чинили великий спротив проповіді святого апостола. Особливо лякав усіх гордовитий волхв Кинопс, який хвалився тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоанн – Син Грімів, як називав його Сам Господь, силою діє через нього благодаті Божої зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кинопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.

Апостол Іоанн пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоанн підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. « Аз есмь Аль­фа и Оме­га, на­ча­ток и ко­нец, гла­го­лет Гос­подь, Сый и Иже бе и Гря­дый, Все­дер­жи­тель» (Об’явл.1:8), – говорив Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкриті таємниці долі Церкви та кінця світу.

Після тривалого заслання апостол Іоанн отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжевчителів і їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоанн написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа, і один одного і цим виконати заповіді Христові.

Апостолом любові називає Церква святого Іоанна, бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоанном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Вже в глибокій старості, дізнавшись про юнака, який збився з шляху істинного і зробився ватажком зграї розбійників, апостол Іоанн пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, але апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не губив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.

Святий апостол Іоанн помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив всіх решту очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя.

Коли настав час відходу апостола Іоанна до Бога, він вийшов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею.

Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.

Щороку з могили святого апостола Іоанна 8-го травня виступав тонкий прах, який віруючі збирали і зцілювалися від хвороб. Тому Церква святкує пам’ять святого апостола Іоанна Богослова ще й 8 травня.

Господь дав своєму улюбленому учневі Іванові і його братові ім’я «Синів Грому» – вісника страхітливого у своїй очисну силу небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоанн Богослов. Орел – символ високого польоту богословської думки – іконографічний знак євангеліста Іоанна Богослова. Найменування Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоанну, тайнозрителю Божої Долі.

Молитва:

О, вели́кий апо́столе, евангели́сте громогла́сный, Богосло́ве изя́щнейший, тайнови́дче неизрече́нных открове́ний, де́вственниче и возлю́бленный напе́рсниче Христо́в Иоа́нне! Приими́ нас, гре́шных, прибега́ющих под твое́ си́льное заступле́ние и покрови́тельство. Испроси́ у Всеще́драго Человеколю́бца Христа́ Бо́га на́шего, И́же пред очесы́ твои́ми кровь Свою́ за ны, непотре́бныя рабы́ Своя́, излия́л есть, да не помяне́т беззако́ний на́ших, но да поми́лует нас и сотвори́т с на́ми по ми́лости Свое́й: да да́рует нам здра́вие душе́вное и теле́сное, вся́кое благоде́нствие и изоби́лие, наставля́я нас обраща́ти о́ная во сла́ву Его́, Творца́, Спаси́теля и Бо́га на́шего, по кончи́не же вре́менныя жи́зни на́шея от немилосе́рдных истяза́телей на возду́шных мыта́рствах да изба́вит нас, и та́ко да дости́гнем, тобо́ю води́мии и покрыва́емии, Го́рняго о́наго Иерусали́ма, его́же сла́ву ты во открове́нии зрел еси́, ны́не же несконча́емыя ра́дости наслажда́ешися. О вели́кий Иоа́нне! Сохрани́ вся гра́ды и страны́ христиа́нския и всех, призыва́ющих и́мя твое́, от гла́да, губи́тельства, тру́са и пото́па, огня́ и меча́, наше́ствия иноплеме́нных и междоусо́бныя бра́ни; изба́ви нас от вся́кия беды́ и напа́сти и моли́твами твои́ми отврати́ от нас пра́ведный гнев Бо́жий, и испроси́ нам Его́ милосе́рдие. О вели́кий и непостижи́мый Бо́же! Се на умоле́ние Тебе́ предлага́ем свята́го Иоа́нна, его́же Ты сподо́бил еси́ неизрече́нных открове́ний, приими́ о нас хода́тайство, да́руй нам исполне́ние проше́ний на́ших во сла́ву Твою́, па́че же соверши́ нас духо́вным соверше́нством к наслажде́нию, жи́зни несконча́емыя в Небе́сных Твои́х оби́телях! О Небе́сный О́тче, созда́вый вся Влады́ко, Всеси́льный Царю́! Косни́ся благода́тию серде́ц на́ших, да, раста́явше, я́ко воск, пролию́тся пред Тобо́ю и бре́нная тварь духо́вна сотвори́тся в честь и сла́ву Твою́, и Сы́на Твоего́, и Свята́го Ду́ха. Ами́нь.